Перспективи розвитку адвокатури або реалії майбутнього

Перспективи розвитку адвокатури або реалії майбутнього

Перспектива розвитку незалежної адвокатури на сьогодні перебуває під загрозою. Ця загроза пов’язана з тим, що держава намагається контролювати цей процес

Діяльність адвоката є важливим процесом в кожній демократичній державі, оскільки це є незалежною професійною діяльністю адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Звісно певна категорія людей, зважаючи на їх соціально-економічний стан, не може скористатися кваліфікованою правовою допомогою.

Пріоритетною державною політикою в цивілізованих країнах є надання якісної правової допомоги громадянам та забезпечення судового захисту  через незалежну судову систему.

Важливе місце в цьому займає інституту адвокатури, як незалежний та самоврядний орган, який шляхом надання кваліфікованої правової допомоги громадянам здатний здійснити захист їх прав та інтересів.

В Україні сьогодні впроваджений інституту безоплатної правової допомоги, який намагається розмежувати інститут адвокатури на два напрямки:

  • Інститут адвокатури, який діє в системи незалежної адвокатури;
  • Інститут адвокатури, так названих безоплатних адвокатів, які підпорядковані державно-бюрократичній організації  –   Координаційному центру з надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 17 закону України «Про безоплатну правову допомогу» одним із повноважень такого центру є укладання договорів з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на тимчасовій основі (на підставі окремих договорів про надання послуг).

Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські) та місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правової допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної вторинної правової допомоги.

Таким чином, держава утворила організацію, яка підпорядкована міністерству юстиції, та яка чомусь вирішує, які саме адвокати можуть надавати цю допомогу.

Не зрозуміло, навіщо створювати бюрократичний орган, підконтрольний міністерству юстиції, в той час, коли діє незалежна самоврядовна організація  – Національна асоціація адвокатів України, яка об’єднує усіх незалежних адвокатів, та не поділяє їх на касти.

А тепер, необхідно перейти до питання незалежності інституту адвокатури. Незалежність інституту адвокатури полягає у тому, що в процесі реалізації прав та гарантій адвоката визначених законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на адвоката не буде здійснено тиск з боку державних органів.

В даному випадку тиск неминучий, оскільки центри безоплатної правової допомоги входять у систему міністерства юстиції, яке в свою чергу підпорядковується Кабінету міністрів України, який і може диктувати правили гри адвокатам, яких цей орган і відібрав.

Також багато запитань викликаюьть і розтрати бюджетних коштів, стосовно виконання доручень центрів з безоплатної правової допомоги.

Для такого прикладу, хочу навести судовий процес, який відбувся над Г. Корбаном, відразу необхідно зауважити, що ні в якому разі я не намагаюся негативно висловлюватися над діями захисту, навпаки, викликають непорозуміння дії керівництва з центру надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 14 закону України «Про безоплатну правову допомогу», право на таку допомогу мають наступні категорії осіб:

  • Особи, якщо середньомісячний сукупний дохід їхньої сім’ї нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України “Про прожитковий мінімум” для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, – на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону;
  • іти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім’ї, – на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону;
  • особи, до яких застосовано адміністративне затримання, – на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону;
  • особи, до яких застосовано адміністративний арешт, – на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону;
  • особи, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими, – на правові послуги, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону;
  • особи, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, – на правові послуги, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону тощо.

Таким чином, ми бачимо, що Г. Корбан не підпадав під жодну підставу, яка міститься в цій статті. Більш того, трансляція цього процесу дала змогу нам побачити, що в справі приймали участь декілька адвокатів, які діяли на підставі Договору та здійснювали захист Г.Корбана. Чим керувалося керівництво центру з безоплатної правової допомоги, коли приймало рішення про направлення безоплатного захисника до Чернігова? Чому керівництво таких центрів безперешкодно може витрачати на це бюджетні кошти?

Найголовніша проблема полягає в тому, що ми сьогодні стаємо свідками того, як держава намагається підпорядкувати під свою юрисдикцію незалежний інститут адвокатури, що в свою чергу призведе до прямого тиску та можливості «управління» адвокатурою в своїх інтересах.

Безперечно, адвокатура повинна розвиватися як самостійний правовий інститут, завданням якого буде надання комплексної правової допомоги. В той самий час, повинен діяти інститут з надання безоплатної правової допомоги певним верствам населення, з метою реалізації положень ст. 55 Конституції України, яка закріплює право на оскарження дій або бездіяльності у судовому порядку.

На мою думку, адвокатура повинна діяти як незалежний інститут, який не може, навіть частиною своїх представників, входити до складу державних органів та підпорядковуватися їм. Сьогоднішня модель безоплатної правової допомоги, якщо її не змінити на законодавчому рівні, зробить крок назад на декілька десятиліть, в часи, коли ані права людини, ані роль адвоката не мала значення в тоталітарному механізмі держави.

Керуючий партнер ЮФ «Мацко та Партнери»

Володимир Мацко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *