ВИДАЧА ДУБЛІКАТУ ВИКОНАВЧОГО ЛИСТА ТА ПОНОВЛЕННЯ СТРОКУ ЙОГО ПРЕД′ЯВЛЕННЯ ДО ВИКОНАННЯ

ВИДАЧА ДУБЛІКАТУ ВИКОНАВЧОГО ЛИСТА ТА ПОНОВЛЕННЯ СТРОКУ ЙОГО ПРЕД′ЯВЛЕННЯ ДО ВИКОНАННЯ

Саме у такий спосіб банківський установи намагаються обійти закон, з метою стягнення майна та коштів з боржників поза межами строків пред’явлення виконавчих документів до стягнення.

Після судового «буму» та значної кількості ухвалених рішень на користь банківських установ в період 2010 – 2014 роках була видана не менша кількість виконавчих листів. Однак, багато виконавчих проваджень з тих чи інших підстав було закрито, виконавчі листи повернуті стягувачам.

Останнім часом, збільшила кількість справ де банківські та фінансові установи почали звертатися до суду із заявами про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред’явлення його до виконання.

Свою халатність вони мабуть вирішили компенсувати за рахунок суду, але у нас нажаль в багатьох випадках ще діє принцип «а вось пройдет».

Банківські та фінансові установи звертаючись із даними завами особливо не переймаються ані новелами цивільного процесуального законодавства, ані вимогами щодо доказування певних обставин. Однак, саме цей недолік і потрібно використовувати.

Загальний аналіз справ цієї категорії да можливість констатувати, що банк чи фінансова установа звертаючись до суду зазначає лише дві загальних фрази, а саме: «Це свідчить, що виконавчий лист був втрачений з причин не відомих для банку, …….. суд повинен поновити строк пред’явлення виконавчого листа до виконання….»

Відповідно до п. 17.4 Розділу VIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) зазначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України зазначено, що У разі пропуску строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Таким чином, доказуванню та встановленню підлягають наступні обставини:

  1. Чи звертається особа із заявою про видачу дублікату виконавчого листа в межах строках передбаченого п. 17.4 Розділу VIII Перехідних положень ЦПК України.
  2. Чи надала сторона докази втрати виконавчого листа.
  3. Чи можуть бути обставини визнані поважними, які зумовили звернення до суду із пропуском процесуальних строків.
  4. Чи не є поданням вказаної заяви фактичним зловживанням процесуальними правами.

Більшість виконавчих проваджень за якими банки звертаються із заявами про видачу дублікату виконавчого листа припадало в період дії старої редакції Закону України «Про виконавче провадження» до змін, які відбулися в серпні 2016 року.

Так, відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» встановлювалися строки виконання судових рішень, а саме 6 (шість) місяців з дати відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, Заявник, як стягувач мав можливість протягом встановленого законом строку використовувати права надані законом, контролювати процес стягнення, робити відповідні запити та інше.

Необхідно звернути увагу, що строк пред’явлення виконавчого документу до виконання через органи Державної виконавчої служби відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», яка діяла на час виникнення спірних відносин встановлювався один рік.

Таким чином, цих справах необхідно звертати увагу саме на строки пред’явлення виконавчого документу до виконання.

Зверніть увагу також, якими доказами Стягувач обґрунтовує та доводить факт втрати виконавчого листа.

Видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Стягувач, в свою чергу, має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази (ухвала апеляційного суду Волинської області від 16.03.2018 року справа №2-1347/11, посилання в єдиному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/Review/72760788).

Суд не може безпідставно поновити строк пред’явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд.

Пасивна позиція Стягувач, а саме те, що ним не були вжиті жодні заходи (повторне пред’явлення виконавчого документу, контроль, звернення в період виконання судового рішення до відповідного відділу виконавчої служби тощо) вказують на те, що він не вживав активних дій реалізації своїх прав.

Слід зазначати, що ЄСПЛ в своїх рішеннях неодноразово порушував питання про те, що суд не може безпідставно поновлювати процесуальні строків.

Так в рішенні ЄСПЛ «Пономарьов проти України» Суд визначив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, однак такі повноваження не є необмеженими.

В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» Судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків Судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції ООН «Про захист прав людини та основоположних свобод».

Заявник подаючи заяву про видачу дублікату виконавчого лиса, а також поновлення строку для його пред’явлення не дотримався вимог національного законодавства в частині надання відповідних доказів.

Слід також звернути увагу на те, чи додержані Заявником вимоги ст. 95 ЦПК України, яка визначає поняття доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України зазначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України зазначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Аналіз цієї норми вказує на її імперативність, тобто вона не потребує додаткового тлумачення, але має в свою чергу відсилочний характер, оскільки порядок завіряння копій документів закріплений п. 5.27 ДСТУ 4163-2003, в якому чітко зазначається порядок засвідчення копій документів.

Однак, в матеріалах справи не міститься жодного оригіналу письмового доказу на який посилається Заявник, а також не міститься жодного письмового доказу, який засвідчений належний чином відповідно до вимог ч. 2 ст. 95 ЦПК України.

Недодержання судом вказаної норми були свідчити про факт порушенням принципу дизпозитивності.

Саме ці обставини стали підставою для відмови ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в задоволені заяви про видачу дублікату виконавчого листа та пред’явлення його до виконання відносно клієнта, якого представляло ЮФ «Мацко та Партнери».

Надалі наводиться текст судового рішення.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *