Банку відмовлено в задоволені позову

Банку відмовлено в задоволені позову

Нажаль ми, як правники, таку фразу чуємо доволі рідко, хоча формування доказової Бази в справах про стягнення кредитної заборгованості з боку фінансових установ рідко має щось спільне з матеріальним та процесуальним правом

Основою проблематикою нашої судової системи є наступні проблеми: заангажованність та застосування телефонного права замість норм матеріального та процесуального права. Доказом цього можуть навести багато рішень «поважного» судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Луспеника Д., а також статистику кількості прийнятих до розгляду касаційних скарг цим же судом. Ще однією підставою можна назвати нехтування вимог, щодо процесу доказування, небажання суду відмежування під час розгляду справи належних та допустимих доказів, аналіз наданих доказів їх оцінка тощо.

В минулих публікаціях вже наголошувалося над проблематикою національної Феміди в частині  доказування, особливо це стосується спорів пов’язаних з кредитно-фінансовими установами.

Відповідно до ч. 3 ст. 213 Цивільно-процесуального кодексу України зазначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до абзацу 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 Цивільно-процесуального кодексу України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 Цивільно-процесуального кодексу України.

Але, суди в своєї більшості забувають про існування цих норми.

Так, наприклад, 06 грудня 2012 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Ільченко Н.А. розглянула цивільну справу №1522/10522/12 за позовною заявою ПАТ «Дельта-Банк» до Особи_1 про стягнення заборгованості, яким позов задовольнив, а саме:

Стягнув з Відповідача на користь ПАТ «Дельта-Банк» заборгованість за кредитним договором №651-013/ФКВ-08 від 01.09.2008 року у загальному розмірі 326 672,77 грн., з яких: заборгованість за кредитом 244376,30 грн., що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 13.08.2012 року становить 30 573,79 доларів США; заборгованості по відсоткам за користування кредитом 72 267,11 що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 13.08.2012 року становить 9041,30  доларів США; заборгованість по комісії за ведення кредиту – 10 029,36 грн., та судові витрати – 3219,00 грн.

Зазначене рішення було ухвалено з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому оскаржено до Апеляційного суду Одеської області.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Дельта Банку» виходив з тієї обставини, що 30.06.2010 року між ТОВ “Укрпромбанк”, АТ “Дельта Банк” та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов’язань ТОВ “Укрпромбанку” на користь АТ “Дельта Банку”, відповідно до п. 4.1 якого, в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, Укрпромбанк передає (відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов’язань перед Національним банком, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов’язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників, Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Згідно до п. 1.7 зазначеного договору від 30.06.2010 року, кредитні та забезпечувальні договори (договори застави (іпотеки), поруки), укладені Укрпромбанком з Боржниками, права вимоги за якими передані в заставу Національному банку і забезпечують виконання Укрпромбанком Кредитних Зобов’язань перед Національним банком, та підлягають передачі на підставі цього Договору. Перелік Кредитник та Забезпечувальних Договорів наведений в Додатку N 2 до цього Договору.

Представником позивача не було надано жодного належного та допустимого доказу з огляду ст. ст. 57-59 Цивільно-процесуального кодексу України, які б підтверджували факт відступлення права вимоги за Договором кредиту ПАТ «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк».

Витяг договору про відступлення права вимоги та ненадання Додатку №2 свідчить про ту обставину, що позивачем не доведено факту відступлення права вимоги (ухвала апеляційного суду Одеської області від 13.03.2013 року 22-ц/785/1640/13).

Більш того, суд першої інстанції, в цій справі, як і більшість інших судів не дотримуються простої правової істини, вони не аналізують вимоги ст. 1054 Цивільного кодексу України та умови договору кредиту.

Так, в багатьох публікаціях із прикладом судової практики, було визначено, що довідки та розрахунки, які надаються Банками, для підтвердження виконання умов надання кредиту, розміру заборгованості не є касовими документами, а тому не є належними доказами в цій категорії справ, також це суперечить вимогам ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Ще раз хочу наголосити, що порядок отримання готівкової іноземної валюти регламентований Інструкцією «Про касові операції в банках України» затвердженою Постановою Правління Національного Банку України №337 .

Саме з цих підставі було скасоване рішення Приморського районного суду м. Одеси.

Далі приводиться текст вказаного рішення по справі 22-ц/785/9111/13:

Згодом, буде викладена апеляційна скарга, як шаблон в данній категорії справ.

З повагою,

Володимир Мацко

3 коментарі

  1. ДОБРОГО ДНЯ ДРУЖЕ!!!!

    ВІТАЮ ЩЕ З ОДНОЮ ПЕРЕМОГОЮ !!!

  2. Молодца, Владимир!
    Апелляцию не нашла, наверное еще не выкладывали? У меня по такому же делу 4 дня осталось на апелляцию, хотела с Вами свериться

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *