Безоплатна правова допомога – шлях до знищення незалежної адвокатури?

Безоплатна правова допомога – шлях до знищення незалежної адвокатури?

Сьогодні з кожним днем збільшується інтерес до дискусії стосовно запровадженої системи безоплатної правової допомоги. І як у кожній дискусії вона має як противників так і прихильників

 

Найголовніше питання над яким потрібно дійсно замислитися – чи дійсно запроваджена система безоплатної допомоги має мету захисту в правових питаннях населення або ж це завуальована система по знищенню незалежності адвокатури. Саме на ці питання багато хто намагається знайти відповідь, саме це потрібно нам з’ясувати та усвідомити, оскільки, сьогодні під гаслами держави про захист прав людей ці  права найбільшим чином і порушуються (див. статтю).

Законодавче регулювання системи про надання безоплатної допомоги врегульовано Законом України «Про безоплатну правову допомогу» №3460-VI від 02 червня 2011 року (далі – Закону).

Відповідно до ст. 1 Закону, безоплатна правова допомога – правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

Ключове в цьому терміні є те, що вона гарантується державою, а відтак держава тим чин іншим чином може впливати саме на цю систему, так само може і створювати нерівні умови розвитку інституту адвокатури.

На мою думку, реалізація принципів дотримання прав людини, а також побудова системи їх захисту державою, може гарантуватися лише через дотримання законодавства, а також побудови системи органів (судів), які могли б захистити та відновити права громадян в разі їх порушення.

Не так давно система захисту у вигляді інституту адвокатури позбулася тотального контролю з боку держави. Безперечно, з набуттям незалежності держави ми почали збудовувати інститут незалежної адвокатури, але ми зараз можемо його зруйнувати. Саме втручання держави в побудову системи захисту у вигляді створення центрів безоплатної допомоги може мати кардинальний вплив на розвиток адвокатури в цілому, і цей вплив не буде позитивним.

Відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» одним із принципів державної політки у сфері надання безоплатної правової допомоги» є гарантоване державне фінансування, що по-перше створює нерівні умови існування адвокатури, що по суті виражається у її поділі на дві частини та фактично веде до розколу через нерівне матеріальне забезпечення, а по друге веде до жорсткого контролю та можливості впливу, оскільки вона фактично витупає «спонсором» безоплатної правової допомоги.

Статтею 15 Закону України «Про надання безоплатної правової допомоги» визначений перелік суб’єктів, яких держава наділила правом з надання безоплатної правової допомоги, а саме:

1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

Центри з надання безоплатної правової допомоги це регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські) та місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, які утворені Міністерством юстиції. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правової допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної вторинної правової допомоги.

А тепер найцікавіше. Чи створюються рівні умови розвитку системи адвокатури в Україні? Звісно ні. Але спробуємо розглянути  питання, які найбільш частіше виникають у цій дискусії.

Безперечно, створені Міністерством юстиції структури з надання безоплатної правової допомоги будуть підзвітні та підконтрольні органу державної влади.  На нашу думку, в подальшому ця модель може призвести до тотального контролю з можливістю впливу саме на адвокатуру, яка буде задіяна в цих центрах. Навіщо? Саме контроль системи захисту може призвести в подальшому до впливу на судову систему.

Таким чином, держава з гаслом «допоможемо людям», переслідує мету встановлення контролю над системою захисту цих же людей.

Наші опоненти не погодяться, але ж, відповідно до ст. 27 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» Кабінет Міністрів України наділений повноваженням щодо затвердження порядку та  умов проведення конкурсу та вимог до професійного рівня адвокатів, які залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги, встановлює порядок та умови укладання контрактів та договорів з адвокатами та встановлює розмір та порядок оплати діяльності суб’єктів безоплатної вторинної правової допомоги.

Подальший аналіз положень Закону України «Про безоплатну правову допомогу» в ст. 28 дає розуміння ролі та обсягу повноважень Міністерства юстиції України в сфері надання безоплатної правової допомоги, які за своїм обсягом є неменшими, аніж закріплені Кабінетом Міністрів України.

Найбільше викликає здивування те, яким чином Кабінет Міністрів України встановлює умови відбору та вимоги до професійного рівня адвокатів. Тобто, орган виконавчої влади бере на себе право відбору та поділу адвокатів на перший та другий сорт.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 року зазначено, що адвокат – фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Цим же законом визначено і порядок набуття права на здійснення адвокатської діяльності. Відповідно до якого критерію орган виконавчої влади в особі Кабінету Міністрів України має право поділяти адвокатів та визначати професійний рівень, тих, які можуть бути залучені до надання безоплатної правової допомоги.

Розподілення справ між адвокатами викликає теж багато питань, це питання стосується прозорості цієї прцедури.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» Міністерство Юстиції України  здійснює загальне управління у цій сфері. Саме в такий спосіб держава намагається впливати на інститут адвокатури, оскільки загальне управління надає таку можливість.

Таким чином, чи можна тепер говорити про незалежну адвокатуру, керівником якої буде керманич Міністерства юстиції.

Розвиток інституту адвокатури можливий лише шляхом побудови вільного ринку з надання цих послуг.

Існування та провадження моделі безоплатної правової допомоги призведе у подальшому  до руйнування інституту незалежної адвокатури, сформує авторитарний режим контролю в цій сфері та призведе до залежності адвокатів від представників державної влади, і як наслідок – контроль судової системи в цілому.

Керуючий партнер ЮФ «Мацко та Партнери»

В.В. Мацко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *