Доказ – запорука перемоги в суді

Доказ – запорука перемоги в суді

Сьогодні багато фінансових та банківських установ використовують правову необізнаність позичальників для досягнення власних інтересів – задоволення позовів, які є необґрунтованими з огляду на цивільне-процесуальне законодавство

Безперечно, в цьому процесі велике значення має неупередженість «Феміди» під час розгляду цивільної справи, адже ні для кого не буде секретом, що сьогодні є певний суб’єктивний вплив на судову систему в частині розгляду справ, що витікають з кредитних правовідносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України зазначено, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Зазначена позиція цивільно-процесуального законодавства, щодо обов’язковості доказування тих чи інших підстав, відображена в ухвалі Верховного Суду України від 13.01.2010 року по справі №6-25561св08, де було відмовлено особі в задоволені позову у зв’язку з тим, що обставини на які він посилався не були підтверджені відповідними доказами.

Але, як завжди, фінансова або ж банківська установа, не ускладнює собі процес доказування і змагальність усього судового процесу зводить до «малювання» так званих розрахунків заборгованості або ж довідок про заборгованість, які жодним чином не можуть засвідчити ні факт виконання договору кредиту з боку банку (видача коштів, зарахування на рахунок тощо), а ні факт часткового виконання договірних зобов’язань, оскільки це також не буде узгоджуватися з правовою позицією Верховного Суду України по справі 6-20цс12, в якій зазначено, яким документом доводиться факт внесення готівкових коштів на рахунок банку.

Так наприклад, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, номер справи №22-ц/781/1155/13 скасовуючи рішення суду першої інстанції зазначили наступне мовою оригіналу: «Недоведеним колегія суддів вважає і сам факт наявності  простроченого боргу за кредитними зобов’язаннями станом на 13.12.2011року, що стало підставою для пред’явлення вимог про дострокове повернення кредиту. Так, наданий позивачем розрахунок виконаний у вигляді інформаційної довідки, з якої не можливо прослідкувати рух коштів відповідно до погодженого сторонами графіку, наявність заборгованості  і, відповідно, обґрунтованість  проведених банком нарахувань. До того ж, розрахунок зроблений без урахування змін, внесених до договору від 05.05.2011року, яким було змінено розмір  щомісячних платежів та строк повернення кредиту.      За таких обставин  розрахунок не є належним доказом наявності боргу за кредитним договором. Інших доказів прострочення повернення кредиту позичальником  в матеріалах справи не має».

Саме на правову необізнаність сподівався ПАТ «Приват-Банк» звертаючись з позовом про стягнення заборгованості до мого клієнта  обґрунтовуючи свої вимоги розрахунком заборгованості та пропуском позовної давності більше трьох років, але як згадувалося, доказ – запорука су перемоги у суді, і в цей раз перемога була на нашому боці.

Далі, наводиться текст рішення:

Таким чином, лише суворе додерження вимог закону є запорукою справедливого судового розгляду цивільного спору.

Володимир Мацко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *