Доказування, як запорука перемоги в суді

Доказування, як запорука перемоги в суді

Реалізація інституту доказування в судових органах під час розгляду справи завжди викликала багато суперечок

Чому саме інститут доказування завжди був предметом багатьох дискусій захисників? Це перш за все пов’язано з тим, що більшість представників нашої «Феміди» відправляли правосуддя в системі радянських судів, які перш за все прагнули створити образ демократії, реалізації рівноправ’я сторін, а насправді це було схожа на більш конвеєрну систему, яка не здійснювала правосуддя а здебільшого засуджувала.

Практична така сама модель правосуддя перейшла й до незалежної України, насамперед необхідно зазначити, що першочерговою проблемою, яку потрібно сьогодні вирішити в системі судової влади це сурова реалізація вимог цивільного процесуального законодавства, які закріплюють принцип змагальності та реалізують інститут доказування.

 Якщо ці принципи цивільного судочинства не будуть дотримуватися під час розгляду справ у суді жоден матеріальний закон, на підставі якого регулюються правовідносини між учасника цивільного права, не зможе забезпечити в дійсності реальний захист порушених або невизнаних прав.

Багато хто приймав участь у цивільних процесах де стороною був Банк або будь-яка інша фінансова установа (мається на увазі факторингова компанія тощо) відчули на собі що таке «змагальність» сторін судового процесу, а також як реалізується інститут доказування під час розгляду так званих кредитних справ.

Саме суд з банком, на мою думку, можна прирівняти до проблеми, яка набула рис національного характеру, у зв’язку з тим, що держава передусім не змогла забезпечити стабільність національної валюти і здебільшого громадяни України, які уклали кредитні договори залишилися ошуканими, так само держава практично стала безсилою в забезпечені справедливого суду під час розгляду кредитних справ.

Найбільшим проявом розвитку демократичних процесів в державі є передусім справедливий суд, які в незалежності від статусу сторони процесу зможе дати реалізувати стороні усі процесуальні права та ухвалить рішення виключно на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи та які відповідають принципу належності та допустимості.

Недаремно ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» закріплює основоположне та нерушиме право – право на справедливий суд.

 Чи можна сказати, що суди в нашій державі повністю реалізують принцип змагальності сторін процесу та забезпечують реалізацію інституту доказування? Ні і ДА.

Чому? Тому що, не можна казати, що суд з банком в 100% це суд з банком в якому не дотримуються вимоги цивільного судочинства, принцип змагальності, належності та допустимості доказів.

Безперечно, суд з банком в реаліях нашого сьогодення це складний процес. Але, навіть сьогодні при наполегливості сторони захисту можна одержати перемогу.

Мова буде йти про такий спосіб захисту прав кредитора, як звернення стягнення на заставне майно.

Актуальність цієї теми передусім пов’язана з тим, що сьогодні діє закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року.

Так відповідно до ст. 1 цього Закону зазначено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України “Про заставу” та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України “Про іпотеку”, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

  • таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
  • загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

Таким чином, при існуванні цих обставин, кредитор не має право заявляти такі вимоги у зв’язку з тим, що на мою думку, у нього відсутнє порушене право, яке підлягає захисту в такий спосіб (звернення стягнення) і саме тому не можу буде захищено у відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України.

Але, в більшості випадків Банки ігнорують це і заявляють вимоги щодо звернення стягнення майна наданого у забезпечення кредитів в іноземній валюті.

Так само, відбулося з нашою клієнткою, яка отримала позов від ПАТ «Дельта Банк» з вимогою про звернення стягнення майна шляхом передачі його у власність.

Цікавість цієї справи була у тому, що окрім вимог, які не могли бути заявлені під час дії вищезгаданого Закону, так і в тому, що представник Банку вирішив, як завжди виграти справу не витрачаючи ніяких зусиль, але найцікавіше Ви може знати у викладеному рішенні суду першої інстанції, законність та обґрунтованість якого 17 лютого 2015 року підтвердив  Апеляційний суд Одеської області.

 

Таким чином, суд з банком можна виграти, головне ніколи не здаватися

Володимир Мацко 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *