Надання доказів – необхідність відсутня?

Надання доказів – необхідність відсутня?

Багато хто прагне захистити свої права у суді, але багато хто розуміє, що такий захист зумовлений певними труднощами, а в деяких випадках навіть неможливістю такого захисту

Особливо важко реалізувати свої права під час су хисту порушеного, невизнаного або оспорюванного права у судді, якщо Ваш опонент – фінансова установа, тобто Банк. Практика останніх років, в окремих справах, взагалі ставить під сумнів доцільність Глави 5 Цивільно-процесуального кодексу України.

Законодавець чітко закріпив в п. 3 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексу України, що Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Якщо ж розглядати цивільні справи і якщо це категорія кредитних спорів то ця вимога законодавця втрачає свій сенс, оскільки, як виявилося фінансовій установі у більшості випадків взагалі не потребується доводити ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Хоча в рішенні Верховного Суду України від 13.01.2010 року по справі №6-25561св08 позиція цивільно-процесуального законодавства, щодо обов’язковості доказування тих чи інших підстав чітко відслідковується, в перегляді зазначених рішень Особі було відмовлено в задоволені позову, оскільки вона не довела у відповідності ч. 3 ст. 10, 57-59 ЦПК України тих обставин на які Вона посилалася.

В практиці сьогодення, в категорії кредитних спорів, в більшості своїх випадків Феміда правота фінансової установи презумується, обов’язок доказування тих чи інших обставин переходить в площину права доказування на розсуд самої фінансової установи.

Так відповідно до ч. 2 ст. 59 Цивільно-процесуального кодексу України зазначено, що Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Більш того, відповідно до ч. 1 ст. 64 Цивільно-процесуального кодексу України зазначено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу (ч. 2 ст. 64 ЦПК України).

Але, якщо ж Ваш опонент фінансова установа, то навряд Вам вдасть отримати для огляду оригінали тих-чи інших письмових доказів.

Вас, дивує чому в більшості випадків суд відмовляє в задоволені клопотання про витребування оригіналу письмового доказу для огляду? Вам зараз стане зрозумілим.

Порядок видачі коштів в готівковій та безготівковій формі регламентовано спеціальним нормативно-правовим актом, а саме Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року №337 «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України».

Так, відповідно до розділу 3 глави 1 п. 1 Інструкції НБУ №337 зазначено, що До касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки (додаток 6), прибутково-видатковий касовий ордер (додаток 7), заява на видачу готівки (додаток 8), прибутковий касовий ордер (додаток 9), видатковий касовий ордер (додаток 10), грошовий чек (додаток 11), а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі.

Цією Інструкцією визначені зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки. Бланки касових документів виготовляються згідно з їх зразками друкарським способом або з використанням комп’ютерної техніки з відображенням обов’язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом.

Відповідно до Розділу 3 глави 1 п. 2 Інструкції НБУ №337 зазначено, що З каси банку готівка національної валюти видається за такими видатковими документами:

за грошовими чеками – юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям;

за заявою на видачу готівки – фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків та фізичним і юридичним особам переказ без відкриття рахунку (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу) за операціями з клієнтами (видача кредиту тощо).

Банк надав копію заяви про видачу готівки і не надає оригіналу для огляду? Саме таке непорозуміння мене одного разу спіткало у суді.

В підтвердження своїх вимог Банк надав заяву на видачу готівки, яка не містила, ані підпису позичальника, ані печатки Банку там не містилося, це був звичайний роздрукований аркуш, але клопотання про витребування та огляд оригіналу письмового доказу було відхилено. На яких підставах? Відразу виникла думка. Але підстави з’ясувалися пізніше.

Так, під час ознайомлення з запереченнями на апеляційну скаргу від ПАТ «Фінанси та Кредит» виходячи з аналізу заперечень відразу стало зрозуміло, чому представник Банку та «Феміда» були противниками огляду оригіналу письмового доказу – заяви на видачу готівки, яка не містила підпису Позичальника.

Все було набагато простіше та полягало у наступному:

 

Хоча, в суді першої інстанції про це і мови не було.

Але, національна Феміда має здібності, яким позаздрить будь-який науковець в галузі вищої математики, спитаєте чому? А тому, що навіть ст.. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка визначає поняття первинного бухгалтерського обліку виявляється в більшості випадків такою, застосування котрої просто не є необхідним, оскільки національна Феміда, особливо коли суд з Банком може порахувати та повірити розрахункам, які у більшості випадків складається представниками, повноваження яких не підтверджено.  Але ж, це суд з банком:

Звичайно, суд апеляційної інстанції став на захист законних, та не дай Бог, непорушних інтересів фіно свої установи і відхилив апеляційну скаргу як необґрунтовану.

Після вивчення матеріалів деяких справ виникає бажання звернутися до суду де відповідачем буде або держава або фінансова установа, а свої вимоги підтверджувати роздруківками, які належним чином не завірені, не містять ніяких ідентифікуючих даних, але в яких відпечатана «Борг Банку перед Особою_1» становить …….

Мабуть в такому випадку суд теж ухвалить рішення проти Банку на користь громадянина, або я помиляюся?

Володимир Мацко

7 коментарів

  1. Молодец ) Желаю успехов как в адвокатском так и в личных делах . Спасибо за помощь.

  2. Данным Актом, про знищення Заявы банк подтвердил что кредит погашен – п 220 таблицы Постановления НБУ № 601 указывает, что уничтожать можно только через 5 лет после погашения.

  3. Оскільки у запиті не зазначено, які саме договори, акти Ви маєте на увазі, ми не можемо встановити строк їх зберігання. Для різних видів договорів встановлено різні строки зберігання. Наприклад, кредитні договори, договори застави, переведення боргу зберігаються 5 років після закінчення строку дії договору або погашення кредиту, боргу та за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства (ст. 55Д, 56Д Переліку). Строки зберігання зазначеним договорам приведені у відповідність до строків зберігання цих документів у Переліку документів Національного банку України, установ і організацій його системи, акціонерно-комерційних та комерційних банків України із зазначенням строків зберігання (К., 1996) та нової редакції Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку та банків України, із зазначенням строків зберігання, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.12.2004 N 601, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.12.2004 за N 1646/10245) (ст. 220, 226, 241, 242). Строки зберігання договорів встановлені з урахуванням пропозицій фахівців банків.

    Накладні, банківські виписки – це первинні бухгалтерські документи, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах, зберігаються 3 роки.

    Погашені казначейські векселі, які зберігаються 3 роки за умови перевірки їх податковими органами (ст. 79Д Переліку), також можуть бути внесені в акт.

    Про строки зберігання документів
    (Лист, Державний комітет архівів, від 06.03.2007, № 01-321 “Про строки зберігання документів”)

  4. Про затвердження Переліку типових документів

    Наказ Головного архівного управління
    при Кабінеті Міністрів України
    від 20 липня 1998 року N 41

    Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
    17 вересня 1998 р. за N 576/3016

    Із змінами і доповненнями, внесеними
     наказами Державного комітету архівів України
     від 23 жовтня 2001 року N 82,
     від 26 листопада 2001 року N 93,
     від 24 березня 2003 року N 45,
     від 24 березня 2003 року N 46,
     від 23 червня 2005 року N 86,
     від 25 березня 2008 року N 52

    Наказ втратив чинність
    (згідно з наказом Міністерства юстиції України
     від 12 квітня 2012 року N 578/5)

    Відповідно до пункту 4 Положення про Державний комітет архівів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 N 899, НАКАЗУЮ:

    (преамбула в редакції наказів Державного
     комітету архівів України від 23.06.2005 р. N 86,
     від 25.03.2008 р. N 52)

    1. Затвердити Перелік типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, що додається.

    (пункт 1 у редакції наказу Державного
     комітету архівів України від 25.03.2008 р. N 52)

    2. Начальнику відділу формування Національного архівного фонду та діловодства Портнову Г. В. забезпечити подання на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України наказу “Про затвердження Переліку типових документів”.

    3. Українському державному науково-дослідному інституту архівної справи та документознавства (Ляхоцький В. П.) після державної реєстрації наказу “Про затвердження Переліку типових документів” видати Перелік на госпрозрахункових засадах на замовлення архівних установ.

  5. Постанова Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року №337 «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України» втратила чинність від 15.07.2011

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *