Податкове повідомлення-рішення – скасувати!

Податкове повідомлення-рішення – скасувати!

Чи завжди законні дії представників податкової інспекції під час проведення перевірки? Як вбачається на практиці – ні

Держава, в статті 42 Конституції України закріплює, що кожен має прав на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Таким чином, держава створює певні умови.

Але, держава також створює і певні органи влади, які не завжди сприяють реалізації ст. 42 Конституції України, а точніше своїми діями роблять усе, щоб знищити малий бізнес.

Так, нещодавно звернулася одна особа, яка зареєстрована суб’єктом підприємницької діяльності, діяльність якої перевіряла податкова інспекція і за результатами перевірки було складений відповідний акт, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення  про застосування штрафної санкції в розмірі 146 тис. гривень за нібито не оприбуткований товар.

Але, при вивченні документів виникло багато запитань до податкової інспекції.

Як усім відомо, кожен суб’єкт господарювання повинен вести облік товарів, запасів та матеріальних цінностей, але чи є відмінності обліку товару у юридичної особи та фізичної особи суб’єкта підприємницької діяльності.

Фабула справи доволі проста, суб’єкта господарювання привітали новиною інспектори податкової інспекції, про необхідність проведення документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 рік.

 По-перше,

Слід зазначити, що перевірка проводилася невиїзна документальна. Таким чином встановлення не облікованого товару можливо лише в ході фактичної перевірки (питання порядку проведення перевірок, їх видів буде розкрито у наступних публікаціях).  Більш того, в акті перевірки перевіряючи безпосередньо наголосили, що перевірка провадилася саме в приміщенні  податкової інспекції, а не на складському приміщенні де знаходився нібито не оприбуткований товар.

По-друге,

Чомусь жоден документ первинного бухгалтерського обліку, який був наданий в податкову інспекції, їх повнота та правильність оформлення не викликав сумніву. Слід зазначити, що загальні вимоги до обліку товарних запасів та інших активів передбачено ст. 8 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» в якій зазначено, що підприємство самостійно визначає звітну політику. Порядок обов’язкового обліку товарних запасів встановлено виключно для юридичних осіб. Так відповідно до п. 2 ст. 3 8 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» зазначено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку підприємства, який ним же ведеться, а за такими обставинами ведення складського обліку для ФОПів не передбачено діючим законодавством.

По-третє,

Завжди при застосуванні штрафної санкції необхідно звертати увагу на позовну давність. Як на прикладі цієї справи, то за своєю природою штрафна санкція за реалізацію товару не облікованого в установленому порядку є адміністративно-господарською санкцією, оскільки є заходом майнового характеру, який застосовує орган державної влади за порушення суб’єктом господарювання встановленого законодавчим актом правил здійснення господарської діяльності та спресований на припинення правопорушення і ліквідації його наслідків, тобто підпадає під критерій визначення адміністративно-господарської санкції.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України зазначено, що  Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, при застосовані податковою інспекцією штрафної санкції необхідно звернути увагу чи в межах позовної давності вони її застосовують.

Повний текс судового рішення:

Справа N 815/3512/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Завальнюка І.В.,

за участю секретаря – Чернобай А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС від 22.03.2013 року N 0002671701.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки в акті перевірки від 11.03.2013 року N 670/17-01/НОМЕР_2, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суперечать положенням законодавства та не відповідають фактичним обставинам. Так, перевіркою встановлено, що в порушення ст. ст. 3, 6 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі – Закон) позивачем здійснювалась реалізація товару, не облікованого в установленому порядку в книзі обліку доходів та витрат. Однак законодавством не встановлено порядку обліку товарних запасів, у зв’язку із чим належним обліком є товарно-транспортні накладні на товар, що знаходиться на місці його реалізації; оприбуткування, у свою чергу, забезпечується проведенням розрахункових операцій. Посилання на не заповнення граф книги ф.10, як на підтвердження відсутності обліку товарів, не ґрунтується на приписах законодавства, оскільки вказана книга призначена виключно для обліку доходів та витрат підприємців, а не для обліку товарів. При цьому законодавством не передбачено відповідальності за не заповнення граф зазначеної книги. Будь-яких доказів про здійснення позивачем реалізації товарів, які б не обліковувались у встановленому порядку, перевіркою не встановлено, оскільки зазначене питання взагалі не досліджувалось. Натомість, співробітник податкової служби дійшов висновку про відсутність обліку товару лише з огляду на не заповнення позивачем граф “витрати на виробництво продукції” та “чистий дохід” книги ф.10, обов’язок заповнення яких при цьому законодавством не встановлений. У зв’язку із цим, на думку позивача, висновки за актом перевірки ґрунтуються на припущеннях і є недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та підлягаючим скасуванню, у зв’язку із чим позивач звернувся за судовим захистом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечувала, в задоволенні позовних вимог просила відмовити, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог законодавства та при наявності порушень з боку позивача вимог законодавства, що виразилось у реалізації товару, який не облікований у книзі обліку доходів та витрат ф.10.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 15.02.2013 року N 01-045/094, виданого ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС, відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України співробітником податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складений акт від 11.03.2013 року N 670/17-01/НОМЕР_2. Акт перевірки підписаний ФОП ОСОБА_1 із запереченнями.

Перевіркою, серед іншого, встановлено здійснення ФОП ОСОБА_1 реалізації товару, не облікованого в установленому порядку за перевіряємий період на 73095,71 гривень, чим порушень п. 12 ст. 3 та ст. 6 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2013 року N 0002671701, яким до підприємця застосовані штрафні санкції у розмірі 146871,42 гривень.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв’язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв’язку з наступним.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб’єкта господарювання – фізичної особи-підприємця та прийнятий на податковий облік в ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС. Також судом встановлено, що суб’єкт господарювання – ФОП ОСОБА_1 отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Як вбачається з акту перевірки від 11.03.2013 року N 670/17-01/НОМЕР_2, перевіряючий дійшов висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 п. 12 ст. 3 та ст. 6 Закону, у зв’язку із здійсненням реалізації товару, який не облікований в установленому порядку в книзі обліку доходів і витрат, зареєстрованій у ДПІ у м. Іллічівську 26.07.2010 року на суму 73095,71 гривень. При цьому сума не облікованого товару, яким є здебільшого підакцизні алкогольні напої, розрахована на підставі накладних, виписаних постачальними підприємця і наданих підприємцем до перевірки.

Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Преамбулою Закону встановлено, що цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно з ст. 6 Закону облік товарних запасів фізичною особою – підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) – у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб’єктів малого підприємництва. Обов’язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Фінансові санкції відповідно до статей 20 та 21 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” застосовуються до суб’єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані в установленому порядку, чи не ведуть або ведуть з порушенням установленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.

Форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, визначена Інструкцією про прибутковий податок з громадян, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 21.04.93 року N 12.

В якості обґрунтування висновку про здійснення ФОП ОСОБА_1 реалізації товарів, які не обліковані в установленому порядку, перевіряючим зазначено на порушення ним ведення вищезазначеної книги. Зокрема, на думку співробітника податкового органу, суб’єкти господарювання – фізичні особи-підприємці зобов’язані відображати в зазначеній книзі запаси. На думку перевіряючого, ФОП ОСОБА_3 здійснював реалізацію товарів, які не обліковані в установленому порядку, що полягало у незаповнені граф книги ф.10.

Суд не погоджується із вищевказаними висновками податкового органу, оскільки останні ґрунтуються на хибному тлумаченні норм права, що регулює спірні правовідносини.

Так, форма Книги обліку доходів і витрат, затверджена вищевказаним наказом, не передбачає ведення обліку товарних запасів.

Порядок ведення Книги обліку доходів та витрат громадян – суб’єктів підприємницької діяльності (з особливостями її ведення для сфери торгівлі) (форма N 10) визначено у листі Державної податкової адміністрації України від 05.11.97 року N 17-0117/10-8886 та у постанові Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року N 1269.

Пунктами 1 та 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року N 1269, визначено, що книга обліку доходів витрат (далі – книга) ведеться суб’єктами підприємницької діяльності фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб’єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством.

Суб’єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов’язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) – з підсумком за день.

Пунктом 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.99 року N 599, встановлено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком N 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року N 12. При цьому обов’язковому заповненню підлягають лише графи “період обліку”, “витрати на виробництво продукції”, “сума виручки (доходу)”, “чистий доход”.

Таким чином, форма книги обліку доходів і витрат, затверджена вищевказаним наказом, не передбачає ведення обліку товарних запасів, оскільки жодною графою вказаної книги не передбачено внесення таких відомостей.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Згідно з п. п. 1, 3 і 5 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку (лист ДПА України від 03.03.2009 року N 4364/7/23-7017/159).

Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” не передбачено обов’язкове ведення складського обліку для фізичних осіб-підприємців. Отже наявність первинних документів та фіскальних чеків підтверджує наявність, оприбуткування та реалізацію товару, а отже і наявність обліку. При цьому, з акту перевірки від 11.03.2013 року N 670/17-01/НОМЕР_2 вбачається, що порушень порядку відображення доходів від продажу перевіряючим не виявлено (п. 2.2.1 акту перевірки).

Фізичні особи-підприємці не ведуть бухгалтерський облік, а відповідно до ст. 19 розділу 7 Декрету Кабінету міністрів України від 26.12.92 р. N 13-92 (із змінами та доповненнями), та, з моменту набрання чинності Податкового кодексу України, відповідно до п. п. 177.10. Податкового кодексу України, зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Ведення обліку ТМЦ за місцем їх реалізації підтверджується не Книгою обліку доходів та витрат, а товарно-транспортними накладними, накладними та видатковими накладними, які свідчать про наявність у суб’єкта господарювання належним чином облікованих товарно-матеріальних цінностей, які знаходилися в місці їх реалізації під час перевірки.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на лист ДПА України від 12.11.2001 року N 15262/7/23-3117 та лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 21.11.2011 року N 2-532/6886, оскільки листи не є нормативно-правовими актами, вони носять лише роз’яснювальний, інформаційний характер і не повинні містити нових правових норм. У разі встановлення нових правових норм листами, вони є нечинними, підлягають відкликанню з місць застосування та скасуванню органами, які їх видали.

Крім того, суд відхиляє посилання представника відповідача на положення Інструкції “Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року N 12, оскільки остання втратила чинність з 01.01.2012 року згідно з наказом Міністерства фінансів України від 20 грудня 2011 року N 1675.

Суд приходить до висновку, що вищевикладеним порядком передбачено лише ведення обліку реалізованого товару, а не його запасів. Крім того, форма книги обліку доходів і витрат призначена для обліку доходів та витрат підприємця з метою визначення фінансового результату його діяльності, а не для обліку товарів, які були ним реалізовані, а тому підстави для застосування штрафних санкцій за порушення приписів п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” відсутні.

Дані висновки узгоджуються із позиціями Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалах К/9991/52006/12 від 14.01.2013 року та К/9991/6635/11 від 07.02.2013 року.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб’єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов’язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб’єктом владних повноважень при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст. 11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України в порядку, що встановлений ст. 86 цього кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом із тим, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач не довів суду правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв’язку із чим, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв’язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби від 22.03.2013 року N 0002671701.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 21 червня 2013 року.

Суддя _______________ І.В. Завальнюк

.http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31955332

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *