Прилюдні торги. Оскаржувати чи ні?

Прилюдні торги. Оскаржувати чи ні?

Саме над цим питанням багато хто замислюється після того, як суд з банком може дійти стадії звернення стягненняЯк вже згадувалося в минулих статтях виконавча служба та банк утворюють певну консистенцію порушень прав сторін процесу стягнення. Багато випадків трапляється у практиці, коли майно боржника відчужуються шляхом проведення прилюдних торгів за вартістю значну нижчу від ринкової вартості.

Таким чином, багато питань під час проведення виконавчих дій викликають результати оцінки, які оформлюються у звіті оцінювача.

Відповідно до ст. 12 закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність” звіт про оцінку майна є документ, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконання оціночних процедур.

Багато суперечок виникало з приводу підстав та порядку оскарження прилюдних торгів.

13 лютого 2013 року Верховним Судом України була прийнята постанова за результатами якої була закріплена правова позиція відповідно до якої підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в указаному Міністерстві 2 листопада 1999 року за № 745/4038.

 

Але, докладніше:

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 

13 лютого 2013 року                                                                                                                                            м. Київ

 Судова палата у цивільних справах

 Верховного Суду України в складі:

    

головуючогосуддів:

 

Яреми А.Г.,Григор’євої Л.І.,

Гуменюка В.І.,

 Онопенка В.В.,

Охрімчук Л.І.,

  

Романюка Я.М.,

Лященко Н.П., Патрюка М.В., Сеніна Ю.Л., –

 

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня           2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація», треті особи: ОСОБА_2, публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про визнання прилюдних торгів, договору купівлі-продажу та свідоцтва недійсними й застосування реституції,

в с т а н о в и л а :

У липні 2011 року ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області (далі – підрозділ примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Запорізькій області), товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація» (далі – ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація») про визнання прилюдних торгів, договору купівлі-продажу та свідоцтва недійсними й застосування реституції.

Зазначав, що 15 червня 2011 року були проведені прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки – нежилого приміщення 21, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Шляхом реалізації предмета іпотеки задоволено вимогу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі – ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») щодо стягнення з нього (ОСОБА_1) заборгованості за кредитним договором у розмірі 386 904 грн 29 коп.

Посилаючись на те, що прилюдні торги проведено з порушенням вимог ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), оскільки власника майна не повідомлено в установленому порядку про оцінку майна та час і місце проведення прилюдних торгів, на час проведення прилюдних торгів шестимісячний строк дії експертної оцінки майна закінчився, реальна ринкова вартість майна, яке реалізоване на прилюдних торгах, занижена вдвічі; крім того, договір купівлі-продажу нежилого приміщення оформлений у вигляді протоколу проведення прилюдних торгів, що не відповідає вимогам ст. ст. 655, 656 ЦК України, просив визнати недійсними вказані прилюдні торги й договір купівлі-продажу зазначеного нежилого приміщення від 15 червня 2011 року та застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 ЦК України, а також визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане нотаріусом переможцю відкритих торгів.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від  15 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16 травня 2012 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2012 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

У заяві про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2012 року ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст. ст. 12, 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1  надав ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 лютого 2012 року, від 1 лютого 2012 року, від 3 серпня 2011 року, від 25 травня 2011 року, в яких, на його думку,  по-іншому застосовано зазначені правові норми.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від  17 грудня 2012 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Запорізькій області, ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація», треті особи: ОСОБА_2, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», про визнання прилюдних торгів, договору купівлі-продажу та свідоцтва недійсними й застосування реституції допущено до провадження Верховного Суду України в порядку гл. 3 розд. V ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві  ОСОБА_1  доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

За змістом ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається, з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Судами встановлено, що відповідно до договору про надання послуг з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмет іпотеки) від 6 травня 2011 року, укладеного між ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація» та ВДВС ГУЮ у Запорізькій області, 15 червня 2011 року ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація» були проведені торги з реалізації арештованого нерухомого майна – нежилого приміщення 21, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належала на праві власності ОСОБА_1.

Листом від 19 травня 2011 року ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація» повідомило підрозділ примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Запорізькій області, а також ОСОБА_1  і відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про день, час та місце проведення прилюдних торгів щодо реалізації арештованого майна, належного ОСОБА_1.

19 травня 2011 року о 16 год 03 хв ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація» опублікувало повідомлення про проведення прилюдних торгів на відповідному веб-сайті.

Результат прилюдних торгів, переможцем яких став ОСОБА_2,  оформлений протоколом проведення прилюдних торгів з реалізації майна від  15 червня 2011 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що ОСОБА_1  не скористався своїми правами щодо оскарження дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення в порядку розд. VІІ ЦПК України, а тому безпідставно заявив такі вимоги, і дійшов висновку про те, що положення ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають такого способу захисту, як визнання недійсними прилюдних торгів, оскільки захист порушених прав боржника може здійснюватися шляхом визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися.

 Разом із тим у інших справах, які виникли з подібних правовідносин – продажу з прилюдних торгів предмета іпотеки, суд касаційної інстанції:

в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 лютого 2012 року виходив із того, що результат прилюдних торгів, на яких реалізоване майно, оформлений у вигляді протоколу про проведення прилюдних торгів із зазначенням сторін та істотних умов, є правочином (договором), а тому визнання договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах у вигляді протоколу, недійсним у порядку ст. ст. 203, 215 ЦК України є належним способом захисту;

в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 лютого 2012 року дійшов висновку про те, що прилюдні торги можуть бути визнані недійсними за правилами, закріпленими ЦК України, з підстав невідповідності їх цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства;

в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від  25 травня 2011 року зазначив, що неоскарження позивачем дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення в порядку розд. VІІ ЦПК України не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання прилюдних торгів недійсними.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України та  ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв’язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

 Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, установивши відсутність під час проведення прилюдних торгів порушень вимог ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» у частині строку дії експертної оцінки майна та вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в указаному Міністерстві 2 листопада 1999 року за № 745/4038 (далі – Тимчасове положення), у частині повідомлення боржника про дату, час і місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну реалізації майна, виходив із того, що боржник не скористався передбаченим положеннями Закону України «Про виконавче провадження» правом оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження, і дійшов помилкового висновку про те, що такий спосіб захисту порушеного права боржника у виконавчому провадженні, як визнання недійсними прилюдних торгів не передбачений чинним законодавством, зокрема положеннями ст. 16 ЦК України, ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження».  

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (закріплених законом матеріально-правових заходів примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника) визначений у ст. 16 ЦК України.

 Закон України «Про виконавче провадження» визначає загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також учасників виконавчого провадження, закріплює їхні права та обов’язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження (ст. ст. 1, 2, 6, 12 Закону).

Питання щодо здійснення підготовки державним виконавцем та проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а також реалізації арештованого майна визначені у пп. 5.11, 5.12 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України  15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі – Інструкція), яка розроблена на виконання Закону України «Про виконавче провадження» і  визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

Правовий аналіз положень указаного Закону та Інструкції свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими визначається порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» та пп. 5.11, 5.12 Інструкції).

Правила проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням, за яким прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення).

Тимчасовим положенням передбачені певні правила проведення прилюдних торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4); по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця – учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).

Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням.

 Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені в ухвалах   колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 лютого 2012 року та від 8 лютого 2012 року, які надані ОСОБА_1  як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України та Закону України «Про виконавче провадження» у подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

 У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції неправильно застосував норму ч. 1 ст. 16 ЦК України та не застосував до спірних  правовідносин норми ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, які підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи викладене, ухвала судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2012 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись п. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360-3, ч. 1 ст. 360-4 ЦПК України,  Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

  п о с т а н о в и л а :

 Заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2012 року задовольнити частково.

Ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

 ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

 Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця – учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином.

Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені  чч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в указаному Міністерстві 2 листопада 1999 року за № 745/4038.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *