Процесуальна нерівність або забезпечення позову на вимогу Банку

Процесуальна нерівність або забезпечення позову на вимогу Банку

Цивільно-процесуальний кодекс наголошує на рівність прав сторін судового процесу, але чи в дійсності можна реалізувати ці норми процесуального законодавства? Практично неможливо

Особливо не можливо реалізувати ч. 2 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексу України в якій зазначено, що Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як правило, переконливість має вираження суб’єктного складу сторони процесу. Так, якщо стороною є фінансова установа, то любий аргумент навіть який не ґрунтується на вимогах закону, а більш того суперечить йому для суду становиться переконливим та ґрунтовним.

Так наприклад, відповідно до ч 1 ст. 151 ЦПК України зазначено, що суд за заявою  осіб, які беруть участь у справі може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Таким чином, з аналізу даної статті можна зробити висновок, що вживає заходи забезпечення позову на підставі заяви (клопотання) особи, яка звертається з мотивуванням того, що існує певна загроза невиконання судового рішення у майбутньому. Заява про забезпечення позову подається у формі письмового клопотання.

Так наприклад, раніше фінансові установи подавали заяви про забезпечення позову шляхом тимчасової заборони Відповідача за договором кредиту в праві виїзду за межі України, але відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначено, що Заява про забезпечення позову у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, шляхом заборони виїзду відповідача за межі України не може бути задоволена, оскільки згідно з частиною першою статті 151 ЦПК суд вживає лише ті заходи забезпечення позову, які передбачені цим Кодексом. Заборона виїзду відповідача за межі України не може належати і до інших видів забезпечення позову (частина друга статті 152 ЦПК), оскільки відповідно до статті 33 Конституції України свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України можуть бути обмежені лише законом.

Але, не для усіх судів Постанова Пленуму, саме як і вимоги діючого законодавства є перепоною для задоволення «ґрунтовних» вимог фінансової установи, ярким прикладом може слугувати наступна ухвала суду про забезпечення позову:

Саме такий спосіб вирішення справ веде до підвищення рівня довіри до правосуддя громадян України.

Але це не дає жодної підстави залишати подібну ухвалу без оскарження. Процесуальне законодавство непогано закріплює права та обов’язки сторін процесу, але дуже гарно щоб і суди при розгляді цивільних справ додержувалися вимог закону, щоб процес у нас був змагальним та дизпозитивним, а правосудя – не розрізніяло сторін за суб”єктним складом..

Володимир Мацко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *