Суд з банком та ВІЙ, що спільного?

Суд з банком та ВІЙ, що спільного?

Суд з банком, а точніше судовий процес за участю юриста банку найчастіше нагадує повість М.В.Гоголя “ВІЙ”, як найменш де-які його моменти

 Чому саме так? Банківські юристи взагалі нехтують вимогами як матеріального так і процесуального права. Мабуть положення статті 10 Цивільно-процесуального кодексу України де чітко зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Але як свідчить практика, юристу Банка треба тільки довести ту обставину, відповідно до якої буде видно, що він, саме він юрист банку.

Раніше, проблематика застосування норм законодавства в процесі доказування вже висвітлювалася. Але, великі розуми юристів банку не зупиняються на досягнутому і йдуть ще далі. Нажаль, напрямок не зовсім той.

Прикладом може слугувати цивільна справа, що розглядається Іллічівським міським судом Одеської області. Так, ПАТ «СоцКом Банк» звернувся з позовом до Особа 1, Особа 2 про стягнення заборгованості. Цікавим виявився той факт, що «Соцком Банк» у якості доказів надав копію договору поруки Особи 2, який виявився підробленим. Саме ця особа намагалася декілька разів з’ясувати, яким чином її прізвище та підроблений підпис з’явився на договорі поруки.  Але, як згадувалося раніше, юрист банку не був в змозі найти пояснення вирішив застосувати свої глибокі знання в галузі цивільно-процесуального права.

До суду надійшла заява «про заміну кола відповідачів», мабуть юристу «СоцКом банку» запам’яталася повість М. Гоголя «ВІЙ», коли Хома обвів навкруг себе коло від демонів та вурдалаків. Так ось, він вирішив мабуть з цього кола виключити одного з відповідачів. Чому я так вважаю? Тому що, в зазначеній заяві не було навіть посилань на норму процесуального права, яка визначає сторін процесу, їх права та обов’язки в судовому процесі тощо.

Права позивача чітко закріплені четвертою главою цивільно-процесуального кодексу України. Так, звісно, можна замінити неналежного відповідача в порядку ст. 33 Цивільно-процесуального кодексу України, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, змінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред’явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Але, як свідчить практика, суд з банком виходить за межі процесуального законодавства, і інколи багато правників не можуть зрозуміти цих меж.

Навіть, пошукова система google не змогла знайти зразок заяви про заміну кола відповідачів. Якщо ж піти й далі, то зовсім скоро банки будуть звертатися з позовом про стягнення заборгованості за кредитними договорами до Відповідачів необмеженого кола.

В обґрунтування своїх вимог вони будуть посилатися, що були укладені кредитні договори, та й мабуть досить, їм же треба якось покращувати своє фінансове становище за допомогою судової системи.

Сподіваюся, що коло намальоване банківськими юристами – Хомою прорветься правниками Віями.

Чому я порівняв нас правників с ВІЙєм, а тому що під час суду з банком, банківські юристи нас звинувачують, що ми перешкоджаємо їм отримати судове рішення по стягненню коштів з боржників, чіпляємося до доказів, заявляємо клопотання про витребування доказів, саме тому правники виступають відомим персонажем української демології – ВІЙєм.

Хай так панове, але ж вимоги цивільного і цивільно-процесуального законодавства обов’язкові для усіх сторін? навіть якщо ця сторона Банк.

3 коментарі

  1. Хто так сказав? :)
    Банку не треба нічого доводити, показав пальцем, – “винен”, значить винен! Бо то ж банк! :)
    І не треба ганяти банківських юристів, у них від біганини замшеві штиблети стираються (між іншим, – грошей коштують)…. :)))))))))

  2. А чи дають це робити судді, оце питання?? Якщо ВОНИ підігрують БАНКАМ.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *