Суд з Банком. Витребувати чи забезпечити?

Суд з Банком. Витребувати чи забезпечити?

Під час захисту прав в кредитних справах велику увагу треба приділяти процесу доказування

В попередніх публікаціях вже висвітлювалося важливість доказів під час розгляду справ, що виникають з кредитних правовідносин. Але, практична діяльність показує, що суд під час розгляду справ не розрізняють поняття забезпечення доказів  та витребування доказів.

Це-перш за все призводить до певного дисбалансу цивільно-процесуальних прав сторін, по-друге унеможливлює розгляд цивільної справи в повному обсязі, з’ясуванню усіх обставин, що мають суттєве значення під час вирішення цивільного спору.

Слід нагадати, що відповідно до ст. закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Саме справедливий суд може здійснюватися лише за тою обставиною, коли будуть досліджені усі докази по справ, на які посилаються сторони процесу.

Це твердження також узгоджується з положенням ч. 3 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 57 Цивільно-процесуального кодексу України зазначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Слід зазначити, що в справах, коли позивачем є Банк, а відповідачем Позичальник, перший зазвичай нехтує вимогами доказування, надає до суду не усі документи, які можуть свідчити про наявність права вимоги стягнення певного розміру коштів.

Позичальник, перебуваючи в нерівному становищі повинен доводити необґрунтованість вимог банку шляхом витребування доказів, які будуть свідчити про ті або інші обставини, що будуть мати значення для вирішення спору, що виникають з кредитних правовідносин.

Слід розрізняти поняття витребування доказів і забезпечення доказів. Нерідко, розуміння цих понять стає предметом суперечок правників та суддів під час розгляду цивільних справ.

Перш за все необхідно наголосити на фінансовою складовою цих понять, розмежування яких дасть можливість заощадити не одну гривню Позичальників, більшість яких відчули на собі фінансові потрясіння світового масштабу.

Як зазначає ч. 1 ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доречи, улюбленця стаття судів під час розгляду справ за Позовами Банку про стягнення заборгованості.

Відповідно до п. 27 Постанови №2 від 12.06.2009 р. Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» де зазначено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ’я сторін та враховуючи обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ , наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, якій відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексу України зазначено, що суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як бачимо, Законодавець закріпив необхідність сторін підтвердити обставини справи певними засобами доказування, а суд – зобов’язав цьому сприяти.

В чому ж полягає різниця між витребуванням та забезпеченням доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Цивільно-процесуального кодексу України особи, які беруть участь у справ і вважають, що подання доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.

Слід зазначити, що правила, за якими складається заява про забезпечення доказів закріплена ч. 1 ст. 134 Цивільно-процесуального кодексу України. У заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені: докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою їх потрібно забезпечити.

Витребування доказів закріплено ст. 137 Цивільно-процесуального кодексу України,  випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов’язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не провадиться, – до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.

У заяві про витребування доказів має бути зазначено, який доказ вимагається, підстави, за яких особа вважає, що доказ знаходиться в іншій особи, обставини, які може підтвердити цей доказ.

Не даремно законодавець відмежував ці поняття та закріпив різними статтями. Якщо дослідити природу витребування та забезпечення необхідно звернутися до тлумачення цих понять.

«Забезпечувати» відповідно до тлумачного словнику це створювати надійні умови для здійснення чого-небудь, захищати, охороняти кого-, що-небудь від небезпеки.

«Витребувати» – одержувати щось на вимогу, запропонувати комусь з’явитися, викликати листом.

Таким чином, мета інституту витребування доказів – це допомогти стороні цивільного процесу в отриманні тих чи інших доказів, як вони не можуть отримати самостійно, в той час як забезпечення – це певні процесуальні дії які мають вираження у допиті свідків, призначення експертизи тощо.

Прикладом сприяння суду в отриманні доказів (витребування) може слугувати витребування нотаріальної справи у нотаріусів за вчиненими нотаріальними написами про стягнення майна. Зацікавленій Стороні по справі буде відмовлено в отриманні копії нотаріальної справ по вчиненому нотаріальному напису, але нотаріус не може ухилитися від виконання ухвали суду. Тому сторона, заявляючи клопотання про витребування доказів повинна у заяві викласти, чому та за яких підстав вона не може отримати зазначені докази, яке значення вони матимуть для справи.

Чому саме витребування письмових доказів та огляд оригіналів письмових доказів не правильно включати до забезпечення?

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Цивільно-процесуального кодексу України зазначено, що письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Слід зазначити, що банківські юристи не дуже турбуються необхідністю подання оригіналів письмових доказів, або ж подають письмові докази в такому стані, що їх дуже складно назвати такими, або ж вони подають незавірені копії поганого зразка, або взагалі не подають письмових доказів, але посилаються на них в своєму позові. Тому хибним було б сплачувати стороні за витребування та огляд доказів, у зв’язку з тим, що вони можуть довести обставини справи, які матимуть значення для правильного вирішення спору по суті.

Звісна річ коли особа заявляє клопотання про забезпечення доказів шляхом проведення експертних досліджень, допит свідків та інше, що передбачає певні витрати на здійснення цих процесуальних дій.

Як же відбувається на практиці? Річ у тому, що на сьогоднішній день у зв’язку із відсутністю чітких роз’яснень Судів вищих інстанцій, які всі полюбляють застосовувати у своїй діяльності, не має чіткого розуміння чи потрібно сплачувати судовий збір за витребування доказів під час розгляду справи, коли з’ясувалися певні обставини, що матимуть значення для вирішення справи, без яких особа не зможе довести ті чи інші обставини.

Так під час розгляду цивільної справ за апеляційної скаргою Особи_1 до відділу державної виконавчої служби, суб’єкта оціночної діяльності, торгівельної організації представником Особа_1 –  Мацко В.В., було заявлено клопотання про витребування письмового доказу та його огляд, а саме виконавчої справи за виконавчим листом №2-739/10, в той же час відповідачі заперечували з огляду на ту обставину, що судовий збір не був сплачений, представник посилався на те, що суд сприяє повному та всебічному розгляду справи, колегію судів цивільної палати Апеляційного суду Одеської області за участю головуючого судді Процик М.В. клопотання представника Особа_1 – Мацко В.В. було задоволено в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів погодилася, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних прав з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Господарській суд Одеської області під час розгляду справи №5017/3798/2012 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до Особа_1, про стягнення заборгованості за договором кредиту, було задоволено клопотання представника Особи_1 – Мацко В.В. про витребування письмових доказів – договору про відкриття банківського рахунку, заяви на здійснення траншу валюти.

Суд прийшов до висновку, що без зазначених доказів суд не може з’ясувати усіх обставин справи, а саме факту відкриття рахунку відповідачеві та факту здійснення траншу для перерахування на рахунок відповідача. Зазначене клопотання було задоволено без сплати судового збору.

Під час розгляду цивільної  справи за позовом Особи_1 до ПАТ «ПУМБ», Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу  суддею Суворовського районного суду м. Одеси було задоволено клопотання представника Особа_1 – Володимира Мацко, про витребування нотаріальної справи для з’ясування за якими документами був вчинений нотаріальний напис нотаріуса. Зазнане клопотання було задоволено без сплати судового збору.

Інший приклад можна навести за результатами розгляду зазначеного клопотання за аналогічною справою суддею Приморським районним судом м. Одеси, який залишив клопотання представника Особи_1 – Мацко В.В. без руху з метою усунення недолік – сплати судового збору .

Таким чином, з наведених прикладів можна зробити висновок, що на сьогоднішній день у деяких суддів не має чіткої позиція в яких випадках сплачувати судовий збір за витребування в яких ні, як розмежовувати забезпечення доказів з витребуванням.

Слід пам’ятати, що сплата судового збору ставить перед собою певне завдання – недопущення зловживанням процесуальними правами, але слід пам’ятати та відмежовувати, якщо за допомогою певних доказів, які будуть витребувані буде доведені ті чи інші обставини, які відновлять чи захистять порушені права – сплата судового збору не потрібна.

Сподіваюся, що у майбутньому розмежування цих понять буде удосконалено за допомогою певних роз’яснень або ж інформаційних листів Судів вищих інстанцій.

Саме тому, захист прав у суді необхідно доручити фахівцям в галузі права. Навіть у правників не завжди збігаються погляди на розуміння тих чи інших понять та правових категорій.

Бажаю успіхів в процесі доказування.

Володимир Мацко

3 коментарі

  1. Есть письмо Высшего спец суда, где указано, что не нужно платить судебный сбор за истребование доказательств

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *