Суд з Дельта Банком – очивидне і неймовірне

Суд з Дельта Банком – очивидне і неймовірне

Ось вже чотири роки більшість громадян нашої прекрасної України на собі відчули наслідки провальної політики НБУ, тягар кредиту, суд з банком та інші невід’ємні складові фінансової кабали

Деякі фінансові установи, на стільки прагнуть збагатити свої статки, що нехтуючи закон та приписи нормативно-правових актів типографічними темпами за допомогою національної Феміди штампують рішення судів щодо стягнення заборгованості.  Суди дуже рідко застосовують розділ 5 Цивільно-процесуального кодексу України, забувають, що таке докази, що таке належність та допустимість в процесі доказування.

Здавалося, що суди нехтують майже усіма юридичними поняттями в інтересах фінансових установ, але все ж таки мене не залишає надія, що все ж таки ми здатні вирішувати цивільно-правові спори в контексті права, а не домовленості суду та Банку.

Як, я вже згадував у попередніх статях суд з банком – це процес важкий, але суд з банком – це показниковий процес, у зв’язку з тим, що саме під час спорів, що випливають з кредитних правовідносин, судами більш за все нехтуються вимоги щодо процесу доказування.

Приємно був здивований рішенням судді Приморського районного суду м. Одеси Бондар В.Я. який за результатами розгляду цивільної справи 1522/12471/12 за позовом АТ «Дельта Банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участю 3-ї особи ТОВ «Укрпромбанк» про стягнення заборгованості відмовив у задоволені позову в повному обсязі, слід зазначити, що ціна позову була значною – 2 194 661,52 грн.

Судом встановлено, що  13  листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” та   ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 490/ФКВІП-07, згідно з умовами якого банк надав йому кредит у розмірі 220 000, 00 доларів США строком  повернення до  12  листопада 2022 року на споживчі потреби.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк”   та  ОСОБА_2 на виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором,  був укладений договір поруки від 13.11.2007р., згідно якого вона прийняла на себе зобов’язання відповідати по зобов’язаннях ОСОБА_1, які виникають з умов  кредитного договору №490/ФКВІП-07.

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк»та Національним банком України було укладено Договір б/н про передачу активів та кредитних зобов’язань TOB “Укрпромбанку” на користь AT «Дельта Банку», відповідно до п. 4.1 якого, в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, Укрпромбанк передає (відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов’язань перед Національним банком, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов’язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників, Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами

Крім того, згідно до п.1.2 вищезазначеного договору, «Активи Укрпромбанку» – накопичені протягом діяльності Укрпромбанку ресурси, які в майбутньому приносять  економічну вигоду і призводять до принципу грошових внесків у банківську установу, а саме, кредити, надані Укрпромбанком, та забезпечення за ними, що знаходятьс в заставі у Національного банку і забезпечують виконання Укрпромбанком зобов’язань по поверненню кредитів рефінансування та стабілізаційних кредитів, наданих Національним банком. До Активів Укрпромбанку належать Земельні Ділянки, майнові  права вимоги за Кредитними та  Забезпечувальними Договорами, укладеними з Боржниками, включаючи проценти, неустойки та комісійні винагороди, шо будуть сплачені за користування кредитами згідно з умовами відповідних договорів, починаючи з настання терміну передачі Кредитних Зобов’язань, передбаченого п. 8.1. цього Договору, а також Облігації, включаючи  будь-які права  грошової вимоги Укрпромбанку до емітента таких облігацій (зокрема права на отримання сум купонних платежів, у тому числі за період до укладення цього Договору), на загальну суму, еквіваленту сумі Кредитних Зобов’язань відповідно до Додатку №1  за оціночною ринковою вартістю, погодженою Національним банком.

Згідно до п.4.3 вищезазначеного договору, Дельта Банку у власність переходять (відступаються) права вимоги за забов’язаннями , визначеними в п п.1.7, 4.1 цього договору.

Між тим, згідно до п.1.7 зазначеного договору від 30.06.2010р., кредитні та забезпечувальні договори – кредитні та забезпечувальні договори (договори застави (іпотеки), поруки), укладені Укрпромбанком з Боржниками, права вимоги за якими передані в заставу Національному банку і забезпечують виконання  Укрпромбанком Кредитних Зобов’язань перед Національним банком, та підлягають передачі на підставі цього Договору. Перелік Кредитних та Забезпечувальних Договорів наведений в Додатку № 2 до цього Договору.

Суд критично відноситься  до наданого  витягу з додатку№2 до договору про передачу активів від 30.06.2010р., з тексту якого вбачається, що договір № 490/ФКВІП-07 переданий. Проте, витяг завірений юрисконсультом ОСОБА_8 Документи відносно повноважень вказаної особи в матеріалах справи відсутні.

Згідно до ч.2 ст. 64 ЦПК України, письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу .

Але, як завжди, юрист Банку зневажив ці вимоги закону, мабуть вважав, що банківські справи щодо стягнення заборгованості – це категорія справ, яка вирішується у безспірному порядку.

Юрист банку, виходячи з аналізу тексту судового рішення, у наступні судові засідання проігнорував як вимоги закону так і вимоги головуючого щодо надання оригіналів поданих доказів. Це стало підставою того, що суд не мав змоги встановити, чи передані позивачу права вимоги за кредитним договором.

Крім того суд критично поставився до наданої копії акту приймання-передачі кредитної справи клієнта, оскільки по-перше, документи відносно повноважень вказаних в акті  посадових осіб – завідуючої касою Одеської філії ТОВ «Укрпромбанк» ОСОБА_9 та  уповноваженої особи за довіреністю АТ «Дельта Банка»ОСОБА_10 в матеріалах справи відсутні, та по-друге, сам по собі акт приймання-передачі кредитної справи не може слугувати документом, що створює певні права та обов’язки для сторін з переходу прав вимоги за кредитним зобов’язанням, а є лише формальним засвідченням дій осіб.

Більш того, вважаю правильне обґрунтування рішення суду першої інстанції, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Юристи ПАТ «Дельта-Банк» мабуть забули про вимоги положень цивільно-процесуального кодексу України, а навіщо їх знати, набагато простіше приходити у судове засідання з думкою: «Що дозволено банку, то заборонено громадянинові».

Але, реальність виявилася дещо іншою, і це дає підстави вважати, що система національної Феміди має здорові клітини свого організму, які з часом зможуть подолати цю хворобу під назвою «Банківське свавілля»

Текст рішення тут

2 коментарі

  1. В данный момент я нуждаюсь в Юридической помощи – Дельта банк меня пресует,и хочет меня колекторам передать,также хотят лишить меня жилья владельцем которова я не являюсь…Где искать Юридической защиты от вымогательства банка??

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *