Виконавчий напис нотаріуса – як спосіб відбирання житла?

Виконавчий напис нотаріуса – як спосіб відбирання житла?

Сьогодні багато банківських установ з метою спрощення процедури «відбирання» житла у позичальників за допомогою звертаються до нотаріусів з метою вчинення виконавчих написів

які, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 закону України «Про виконавче провадження» відносяться до виконавчих документів на підставі яких здійснюється стягнення.

Чи узгоджується такий спосіб стягнення іпотечного майна, особливо, якщо це житлом позичальника? На мою думку, категорично – ні.

По-перше, такий спосіб стягнення взагалі не узгоджується зі ст. 47 Конституції України, де в п. 3 закріплено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно положень закону України «Про іпотеку» визначено два способи звернення стягнення на іпотечне майно:

1. Позасудовий порядок звернення стягнення (ст. 36 закону України «Про іпотеку»);

2. Стягнення предмету іпотеки за рішенням суду (ст. 39 закону України «Про іпотеку).

Чому, банківські установи в багатьох випадків звернення стягнення на іпотечне майно, обриють саме такий спосіб, шляхом звернення стягнення?

Відповідь дуже проста.

По-перше, звернення стягнення шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, не вимагає від банківської установи великих затрат в часі, та в забезпеченні відповідних доказів для доведення свого права.

По-друге, шляхом вчинення виконавчого напису, банківська установа «нейтралізує» можливі дії позичальники спрямовані на захист свого майна, позичальник не має змоги направити заперечення до нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис тощо.

По-третє, нотаріуси під час вчинення виконавчих написів, в більшості випадків, практично не перевіряють письмові докази, на підставі яких банківська установа просить вчинити вказаний напис (касові документи, направлення вимоги згідно ст. 35 закону України «Про іпотеку» тощо).

Процедура вчинення виконавчого напису нотаріуса регламентована розділом ІІ главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України згідно наказу №296/5Міністерства Юстиції України від 22.02.2012 року.

Так, відповідно до п. 1.6 глави 16 вказаного наказу зазначено, що Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи:

якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Саме питання безспірності заборгованості є предметом багатьох судових спорів в цій категорії судових справ.

Для більшості банківських установ, не існує вимог ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і будь які операції у господарській діяльності, вони підтверджують, в багатьох випадках, так званими розрахунками заборгованості, де нотаріуси практично ніколи не перевіряють, чи дійсно той чи інший банківський рахунок належить позичальнику, чи є підпис позичальника на касових документах тощо.

Відповідно до п. 3.2 Розділу ІІ глави 16 вказаного наказу зазначено, що 3.2. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172 (останні зміни вказаної постанови КМУ будуть розглянуті в іншій статті у зв’язку з певною проблематикою її застосування в практичній діяльності під час захисту свого права у судовому порядку).

Таким чином, під час розгляду справи про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню необхідно звернути увагу на письмові докази, які були подані банківською установою з метою його вчинення.

В деяких випадках нотаріуси добровільно надають копії документів, що стали підставою для вчинення виконавчого напису, в інших їх зобов’яже зробити це суд, на підставі ухвали суду про витребування письмових доказів.

Далі, надається рішення суду, яким було визнано виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню:

 

Звісно, з метою захисту прав позичальників, особливо це стосується валютних кредитів, необхідно на законодавчому рівні закріпити заборону звернення стягнення на підставі виконавчих написів нотаріусів іпотечного майна, які надавалися фізичними особами з метою забезпечення викоання вимог за валютними кредитами та які є єдиним житлом позичальника.

Володимир Мацко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *