Вихід зі складу засновників товариства з обмеженою відповідальністю – проблемні аспекти

Вихід зі складу засновників товариства з обмеженою відповідальністю – проблемні аспекти

Громадяни України з набуттям державної незалежності набули певні права, які закріплювалися Конституцією України.
Стаття 42 Конституції України встановлює право кожної особи на заняття підприємницькою діяльністю, яке більш конкретизоване в ст. 50 Цивільного кодексу України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Особа може здійснювати підприємницьку діяльність як самостійно так і шляхом створення господарських товариств, якими відповідно до ст.. 1 закону України «Про господарські товариства» визнаються юридичні особи, статутний складений капітал якої поділений на частки між засновниками.
До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариство з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Як свідчить про те практика, найчастіше фізичні особи з метою здійснення підприємницько-господарської діяльності, об’єднують свої майнові права (майно) та створюють товариство з обмеженою відповідальністю.
Це по-перше пов’язано з тим, що відповідно до змін які відбулися у 2011 році в законі України «Про господарські товариства» статутний капітал відповідно до ст. 52 цього Закону не має будь-яких обмежень стосовно мінімального внеску, тобто формально статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю може становити навіть 1 гривню. По-друге, процедура створення товариства з обмеженою відповідальністю досить проста та не викликає будь-яких труднощів під час створення.
Але, слід врахувати ту обставину, що конфлікт інтересів осіб, які будуть засновниками товариства на стадії створення майже відсутній. Конфлікти майнового характеру між засновниками можуть виникати під час безпосереднього господарювання або під час виходу одного із засновників зі складу товариства.
Розглянемо проблемні аспекти реалізації права засновника на вихід зі складу товариства з обмеженою відповідальністю з яким ми мали змогу працювати нещодавно.
Відповідно до ст. 148 Цивільного кодексу України зазначено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Необхідно зазначити, що як правило в статуті товариства встановлюють строк від 7-и до 30-и днів до дати виходу.
Суть проблеми полягає у тому, що на практиці не багато хто бажає, робити вихід зі свого підприємства (товариства) у зв’язку з тим, що це пов’язано з правом особи яка виходить отримання частки у статутному капіталу.
Частина 2 ст. 148 Цивільного кодексу України зазначено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі.
Так до нас звернувся один із засновників ТОВ «…», у зв’язку з тим, що він не може реалізувати своє право на вихід зі складу засновників товариства з обмеженою відповідальністю, тобто у нього не приймали заяву про вихід особисто, шляхом направлення поштовим відправленням не «отримували» жодного разу.
Декілька порад, якщо Ви зіткнулися зі схожою проблемою:
По-перше,
Якщо, існують певні конфлікти майнового характеру між засновниками, то будуть робитися усі намагання, щоб господарське товариство не отримало заяву про вихід одного із засновником.
Найпростіший вихід з цієї ситуації – необхідно укласти договір з юридичною компанією або з окремою особою, яка буде представляти інтереси засновника у подальшому.
По-друге,
Необхідно засвідчити нотаріально підпис на заяві засновника про намір виходу зі складу товариства. Якщо цю заяву буде направляти безпосередньо особа, яка має намір виходу, в багатьох випадків шляхом підкупу листонош зазначений лист з таким адресатом не доходить, простіше кажучи він губиться.
Зазначену заяву необхідно спрямовувати особі, яка має повноваження представляти інтереси особи, що має намір виходу (тобто та особа з якою укладено договір та виписано нотаріально посвідчену довіреність на представництво інтересів). Це перш за все пов’язано з тим, що при отриманні поштового відправлення, або пакунку кур’єра відправник буде вказана інша особа (тобто повірена особа) що не викличе певних сумнівів та особа відповідальна за прийом поштової кореспонденції засвідчить це підписом та печаткою господарського товариства.
По-третє,
Отримання зазначеною заяви тягне за собою певні наслідки, а саме відповідно до ст. 54 закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.
Тобто, вихід особи зі складу засновників товариства є способом реалізації майнових прав на певну частку прибутку за певний час.
Але, виникають деякі питання стосовно захисту свого корпоративного права на частку у статутному капіталі після виходу зі складу товариства. У зв’язку з тим, що наше законодавство, яке регулює відносини між засновниками, зазначає певну процедуру, містить деякі недоліки (відсутність певних гарантій), які дозволяють уникнути обов’язку стосовно виплати частки засновницького капіталу, що як наслідок порушує майнові права іншого учасника товариства.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *