ВСУ висловив правову позицію щодо піднятя відсоткової ставки за кредитом

ВСУ висловив правову позицію щодо піднятя відсоткової ставки за кредитом

Наприкінці 2012 року Верховний Суд України висловив свою правову позицію, щодо одностороннього підняття відсоткової ставки за договором кредиту.  Слід зазначати, що останні роки суд з банком займає одну з найперших позицій у судових спорах. Банки допомогли багатьом позичальникам підняти свою правову свідомість.

Нерідко банківські установи зневажаючи права позичальників, порушуючи умови не тільки договору, а і вимоги чинного законодавства намагаються збагатитися за рахунок правового нігілізму громадян (позичальників). Саме тут має рацію вислів: “Суд вирішить”. На жаль, суд не завжди підтримує позичальника.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 грудня 2012 року                                                                               м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Яреми А.Г., 
суддів: Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,
  Онопенка В.В., Патрюка М.В., Сеніна Ю.Л.,-
       
       

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2010 року, ухвали апеляційного суду Черкаської області від 7 травня 2012 року та ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсним підвищення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором та визнання недійсним кредитного договору,

 в с т а н о в и л а:

 У жовтні 2010 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») пред’явило в суді позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначало, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 13 лютого 2008 року було укладено кредитний договір НОМЕР_1, відповідно до умов якого останньому було надано кредит у розмірі 54 950 грн на строк до 12 лютого 2013 року зі сплатою 15,48% річних для придбання автомобіля, а відповідач зобов’язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, установлені кредитним договором.

 Листом від 6 січня 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомило ОСОБА_1 про ухвалене 31 грудня 2008 року рішення про одностороннє підвищення процентної ставки за кредитним договором до 27,14% річних на підставі п. 6.3.1 договору у зв’язку зі зміною курсу долара США до гривні більше ніж на 10% порівняно з курсом долара США до гривні, що існував на момент укладення кредитного договору.

 У порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов’язання виконав частково. Станом на 3 вересня 2010 року заборгованість відповідача перед ПАТ КБ «ПриватБанк» становила 28 477 грн 01 коп., яку останнє просило стягнути із ОСОБА_1

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 у жовтні 2010 року звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним збільшення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором та визнання недійсним кредитного договору.

 Зазначав, що між ним і ПАТ КБ «ПриватБанк» 13 лютого 2008 року було укладено кредитно-заставний договір НОМЕР_1, за умовами якого він отримав кредит для придбання автомобіля в сумі 56 632 грн. 50 коп. зі сплатою процентів в розмірі 15,48% річних.

 15 січня 2009 року ОСОБА_1 одержав листа за підписом голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» про підвищення з 1 лютого 2009 року процентної ставки за кредитним договором до 27,14% річних у зв’язку зі зміною курсу долара США до гривні більше ніж на 10% порівняно з курсом долара США до гривні, що існував на момент укладення кредитного договору.

У зв’язку з неможливістю подальшої сплати договору за новими умовами 18 листопада 2009 року ОСОБА_1 передав автомобіль марки Chery A15 Amulet, номерний знак НОМЕР_2, до Тальнівського відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» для реалізації. Автомобіль було продано за ціною 40 500 грн, а кошти, отримані від його реалізації, були направлені на погашення заборгованості за кредитним договором.

Посилаючись на те, що дії банку щодо підвищення в односторонньому порядку розміру процентів за користування кредитом до 27,14% суперечать закону, оскільки збільшення відбулося після набрання чинності законом щодо заборони банкам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів, порушують його права як споживача фінансових послуг, ОСОБА_1 просив визнати їх недійсними й кредитний договір від 13 лютого 2008 року недійсним з моменту укладення та застосувати до сторін двосторонню реституцію.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 7 травня 2012 року, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено: стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 28 477 грн 01 коп. заборгованості за кредитним договором; вирішено питання про розподіл судових витрат; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2012 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі.

 У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2010 року, ухвали апеляційного суду Черкаської області від 7 травня 2012 року та ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2012 року ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвалених у справі рішень судів та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), – неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема ст. 1056-1 ЦК України.

 Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_1 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 серпня 2011 року, від 17 жовтня 2011 року, від 28 грудня 2011 року та від 29 лютого 2012 року.

 ОСОБА_1 указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення, яке переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в указаних для прикладу судових рішеннях, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення задоволенню не підлягає з таких підстав.

 Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 Судом установлено, що 13 лютого 2008 року ОСОБА_1 уклав із ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір, за яким одержав у кредит 54 950 грн на строк до 12 лютого 2013 року під 15,48% річних.

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 6.3.1 указаного договору встановлено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів у разі зміни кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 %  порівняно з курсом долара США до гривні, установленим НБУ на момент укладення договору, а також у разі зміни облікової ставки НБУ.

Судом установлено, що в банку виникло право збільшити в односторонньому порядку розмір процентів у зв’язку зі зміною облікової ставки НБУ та збільшенням курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % порівняно з курсом долара США, установленим НБУ на момент укладення договору.

Рішення про збільшення розміру процентів прийнято банком 31 грудня     2008 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», відповідно до якого встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Відповідно до абз. 4 ч. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем  письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни.

Судом також установлено, що датою зміни розміру процентів за кредитним договором банком визначено 1 лютого 2009 року. Про таку зміну банк повідомив позивача рекомендованим листом ще на початку січня 2009 року, тобто до дати зміни розміру процентів.

Таким чином, установивши, що банк прийняв рішення про збільшення розміру процентів за кредитним договором відповідно до умов договору й до набрання чинності Законом, яким установлено заборону збільшення банком розміру процентів в односторонньому порядку, і про це повідомив позивача в передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» строк, суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його зустрічного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

 Керуючись ст. ст. 355, 360-2, 360-3, 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 п о с т а н о в и л а :

 У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2010 року, ухвали апеляційного суду Черкаської області від 7 травня 2012 року та ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2012 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

 ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 грудня 2012 року

(справа № 6-144 цс 12)

 

Якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 9 січня 2009 року.

 Суддя

Верховного Суду України

Н.П. Лященко

Таким чином, якщо фінансова установа здійснила підвищення відсоткової ставки за кредитним договором до 09 січня 2009 року включно, то Банк не порушив умов договору кредиту, мав на це право у разі зазначення відповідної умови у договорі.

2 коментарі

  1. Author

    Самое главное теперь – суды первой инстанции должны принимать во внимание правовую позицию ВСУ, что часто ингорируется

  2. СУД чомусь не хоче зазначати про перерахування коштів на ТРАНЗИТНИЙ рахунок, а не на поточний ОСОБИ_1, що суперечить 492 Постанові НБУ та ст.1066 ЦК Ураїни, тому дивує така правова позиція ВСУ, щодо її законності.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *