ЧИ МОЖЕ СУД ВІДМОВИТИ У ВИДАЧІ ДУБЛІКАТУ ВИКОНАВЧОГО ЛИСТА?

ЧИ МОЖЕ СУД ВІДМОВИТИ У ВИДАЧІ ДУБЛІКАТУ ВИКОНАВЧОГО ЛИСТА?

Нове процесуальне законодавство вводить таке поняття, як зловживання процесуальними правами, натомість в практиці, банківські працівники, саме зловживаючи своїми процесуальними правами та нехтуючи нормами матеріального права, намагаються свою недбалість виправити судовим рішенням.

Період 2010-2015 років, був періодом, коли гілка судової влади була перевантажена кредитними спорами, при цьому найбільша кількість справ була про стягнення кредитної заборгованості.

Звісна річ, більшість справ була вирішена на користь кредитної установи, в наслідок чого кредитор мав право на примусове виконання судового рішення на підставі виконавчого листа.

Виконавчий лист – документ, який видається за судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно та яке підлягає примусовому виконанню, в порядку, передбаченому законом «Про виконавче провадження» за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.

Однак, недбалість де-яких працівників банківських установ, призвела до того, що велика кількість виконавчих листів була загублена або взагалі не скерована до органів державної виконавчої служби.

В наслідок чого, строки пред’явлення таких виконавчих документів були пропущені, і щоб якимось чином виправити цю ситуацію банківські установи почали звертатися до суду із відповідними заявами про видачу дублікатів таких виконавчих листів та поновлення строку для їх пред’явлення.

При цьому Вони не переймаються, щодо правового обґрунтування та зловживаючи процесуальним правом намагаються отримати вказані дублікати виконавчих листів і за допомогою судового рішення виправити ситуацію на свою користь, хоч і через порушення закону.

ЮФ «Мацко та Партнери» приймала участь в аналогічній справі, де ПАТ «Дельта Банк» майже через чотири роки згадав, що виконавчий лист вони своєчасно не подали до державної виконавчої служби і мали надію поновити строки їх пред’явлення на підставі судового рішення.

Аналіз судових рішень вказаної категорії справ показує досить різноманітну практику, оскільки досить багато ухвал, якими суди відмовлять у видачі дублікатів виконавчих листів, в той же час, досить багато таких заяв банківських установ задовольняють.

В цивільному процесі, як і в будь-якому іншому, інститут доказів та процес доказування відіграє найважливішу роль, але чомусь Банк або будь-яка інша кредитна установа не переймається цим та сподівається на свою суб’єктну пріоритетність в порівнянні із звичайними громадянами.

Але, ретельний аналіз доказів наданих до суду Банком та правильною правовою позицією можна довести, що банк не обґрунтував наявність тих обставин, які дають можливість вирішити справую на його користь.

Чим же нехтують працівники банку в цій категорії справ, та на що потрібно звертати увагу?

Відповідно до п. 17.4 Розділу VIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) зазначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України зазначено, що У разі пропуску строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

В той же час банківські установи нехтують доведенням наступних обставин, а саме:

  1. доказами, що дійсно виконавчий лист був втрачений;
  2. доказами, що строк пред’явлення виконавчого листа пропущений з поважних причин.

Досить часто, в судовому процесі, ми можемо почути від представника банку його обурення, якими такими доказами вони повинні доводити, що є виконавчий лист був дійсно втрачений?

Саме тому приходить час застосувати свої професійні навички і обґрунтувати, яка сукупність дій та фактів буде вказувати на те, що виконавчий лист дійсно втрачений по не залежним від Банку обставинам.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ N 14 від 18 грудня 2009 року “Про судове рішення у цивільній справі” під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

А тому, посилаючись на ту обставину, що виконавчі листи були втрачені банк повинен посилатися виключно на докази, які у своїй сукупності дадуть підстави вважати, що вказана обставина мала місце.

Надалі наводиться текст судового рішення, яким банку відмовлено у видачі виконавчого листа та поновлення строку його пред’явлення:

______________________________________________________________________

Справа N520/1195/14ц

Провадження N 6/520/238/18

УХВАЛА

26.07.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Салтан Л.В.,

при секретарі Дідур В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 акціонерного товариства “Дельта Банк” про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення стороку для пред’явлення виконавчого документа до виконання по цивільної справі N520/1195/14цза позовною заявою ОСОБА_1 акціонерного товариства “Дельта Банк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2018 року представник заявника ОСОБА_1 акціонерного товариства “Дельта Банк” звернувся до Київського районного суду м. Одеси з заявою про видачу дублікату виконавчого листа N520/1195/14цпро стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ “Дельта Банк” заборгованості за кредитним договором за N 39/КВ-07 від 09 листопада 2007 року у загальній сумі 305513 грн. 31 коп.; визнання поважною причину пропуску строку для пред’явлення виконавчих документів, посилаючись на те, що документи втрачено при пересилці.

Представник позивача ПАТ “Дельта Банк”, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судове засідання не з’явились, повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Представник відповідача ОСОБА_2 до суду надав лист, в якому просив залишити без задоволення зазначену заяву, оскільки представник позивача не надав жодних доказів, які б підтвердили його посилання.

У відповідності до ч. 3ст. 433 ЦПК Українизаява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Відповідно до п. 17 розділу ХІІІПерехідних положеньЦПК України, до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: оформлення і видача виконавчих документів здійснюється в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу; у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (ст. 446ЦПК України).

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 серпня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства “Дельта Банк” було задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства “Дельта Банк” заборгованість за кредитним договором за N 39/КВ-07 від 09 листопада 2007 року у загальній сумі 305513 грн. 31 коп.

З матеріалів цивільної справи N520/1195/14цвбачається, що виконавчі листи, на примусове виконання рішення суду, були отримані представником позивача 10 вересня 2014 року.

Звертаючись до суду з даною заявою, заявник стверджує, що виконавчі листи були втрачені при пересилці.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27Постанови Пленуму ВСУ N 14 від 18 грудня 2009 року “Про судове рішення у цивільній справі” під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Суд звертає увагу на те, що жодного належного та допустимого доказу на підтвердження втрати виконавчого листа до поданої заяви надано не було, а ствердження представника заявника щодо того, що документи були втрачені при пересилці є голослівними та не базуються на жодних доказах.

Згідно з ч. 1, 2ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення.

Відповідно до ч. 6ст. 12Закону України “Про виконавче провадження”, стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч. 1-4ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання, повинен з’ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від обставин та характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чипоновлення строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Виходячи з цього, не можна визнати поважними, навіть не вказані заявником, який є юридичною особою, причини пропуску строку на пред’явлення виконавчого листа до виконання, оскільки будь-яких доказів, які б вказували на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, заявником не надано, як не вказано і те, що вказані обставини виникли об’єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.

Таким чином, так як судом взагалі не встановлена втрата та поважність причин пропуску строків пред’явлення до виконання виконавчих листів, заявник жодних документів на підтвердження своїх вимог не надав, то у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред’явлення слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.12,80,81,433 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 акціонерного товариства “Дельта Банк” про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення стороку для пред’явлення виконавчого документа до виконання по цивільної справі N520/1195/14ц за позовною заявою ОСОБА_1 акціонерного товариства “Дельта Банк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Головуючий: Салтан Л.В.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75839801

1 коментар

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *