БАНК АВАЛЬ НЕ МАЄ ДОКАЗІВ – ВІДМОВА В ПОЗОВІ

БАНК АВАЛЬ НЕ МАЄ ДОКАЗІВ – ВІДМОВА В ПОЗОВІ

Юридична Фірма «Мацко та Партнери» виграла суд з банком. Ми довели, що банк не надав докази щодо надання кредитних коштів,  не зміг довести виконання договору позичальником, знищив докази.

unnamed

Ця справа розглядалася з 2012 року. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся з позовом про стягнення заборгованості, але не надав жодного доказу, який підтверджував обставини, викладені в позовній заяві.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» посилаючись на договір кредиту зазначив, що виконав усі умови договору та надав кошти, але ці обставини не підтвердив допустимими доказами.

ЮФ «Мацко та Партнери» наголошує, що порядок надання готівкової іноземної валюти фізичним особам врегульований розділом ІІІ Інструкції «Про касові операції в банках України» затвердженою Постановою Правління НБУ №337 від 14.08.2003 року, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин.

Цією Інструкцією визначені зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки.

Відповідно до п. 1 глави 1 розділу ІІІ Інструкції «Про касові операції в банках України» зазначено, що До касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки (додаток 6), прибутково-видатковий касовий ордер (додаток 7), заява на видачу готівки (додаток 8), прибутковий касовий ордер (додаток 9), видатковий касовий ордер (додаток 10), грошовий чек (додаток 11), а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі.

Таким чином, єдиним допустимим доказом отримання готівкової іноземної валюти Позичальником та факт виконання умов договору є касовий документ – Заява на видачу готівки.

Нами були подані письмові заперечення з цього приводу, після чого банк надав фотокопію заяви про видачу готівки, яка не була завірена належним чином.

Відповідно до ч. 2. Ст. 64 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Порядок завіряння копій визначено п. 5.27 ДСТУ 4163-2003 затвердженого наказом Держспоживстандарту від 07.04.2003 року. Відповідно до п. 5.27 зазначено, що Відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту.

Таким чином, в матеріалах справах не надано жодного оригіналу документів, а також відсутні копії документів, відповідно до вимог чинного законодавства. Представник Банку не надав жодного документу, який би спростовував позицію Представника Відповідача – Мацко В.В.

Більш того, після детального вивчення копії вказано документу було з’ясовано, що він мав ознаки підробленого, оскільки був підписаний в графі отримання не позичальником, а невідомою особою. Для з’ясування усіх обставин справи, адвокатом Мацко В.В. було заявлене клопотання  про призначення судово почеркознавчої експертизи.

У зв’язку з тим, що банк не надав на вимогу суду перший примірник заяви на видачу готівки, на дослідження експертам була надана копія документу. Висновком експерта визнано підпис від імені ОСОБА_2, зображення якого міститься у наданій на експертизу копії заяви на видачу готівки визнано непридатним для почеркознавчого дослідження.

В своїх поясненнях банк посилався на ту обставину, що нібито заява на видачу готівки була знищена, що також є твердженням того, що банк намагається приховати факт підроблення документу.

Якщо у Вас суд з банком, де Ви стали свідком аналогічної ситуації необхідно пам’ятати наступне:

Відповідно до глави 2 Переліку документів, що утворюється в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.12.2004 року №601 передбачено, що меморіальні документи за довгостроковими кредитами підлягають зберіганню протягом 5 років після погашення кредиту.

Відповідно до п. 11 глави 1 Переліку зберігання документів, що визначені в цьому переліку , є мінімальним і зменшенню не підлягають. Банківські установи можуть лише збільшувати строки зберігання документів.

Враховуючи зазначене, мінімальний строк зберігання справ клієнтів про одержання кредитів, гарантій за кредитами має визначатися від фактичної дати погашення кредиту, тобто від дати, з якої зобов’язання позичальника щодо сплати кредитної заборгованості та всіх інших платежів згідно з договором були виконані.

Як наслідок, в задоволені позовних вимог банку було відмолено. Це є безперечним доказом того, що в кожній справі з банком потрібно ретельно вивчати докази та обґрунтовувати свою позицію.

Суд з банком є складним процесом, який потрібно ретельно досліджувати та вивчати, оскільки кожен доказ може мати вирішальне значення для справи.

Адвокат по кредитам повинен удосконалюватися щодня, вивчати нормативну базу, яка регулює банківську діяльність в сфері надання кредитів, застосовувати усі правові механізми для захисту прав та інтересів свого Клієнта в суді.

Далі наводимо текс судового рішення:

Справа N 520/14927/13-ц

Провадження N 2/520/218/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2016 року

Київський районний суд м. Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Шеховцевій О.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

Публічного Акціонерного товариства “ОСОБА_1 Аваль” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором і за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_1 Аваль”, третя особа ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим,

Встановив,

Публічне Акціонерне Товариство “ОСОБА_1 Аваль” в листопаді 2013 року звернулось з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 і просило суд постановити рішення, яким стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь банку заборгованість за кредитним договором N 014/0036/82/71365 від 12 березня 2007 року в сумі 133343,17 дол.США та судові витрати в сумі 3219 грн. стверджуючи, що відповідачі ухиляються від виконання зобов’язань за договором кредиту і за договором поруки (до провадження судді Калашнікової О.І. справу передано 11.09.2015 року). До судового засідання представник позивача удруге не з’явився після перерви і надав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на відсутність повноважень у представника (термін дії довіреності закінчився 31.12.2015 року).

Представник відповідачки ОСОБА_4 позов банку не визнав і підтримав зустрічний позов про визнання договору поруки припиненим.

Відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_3 до суду не з’явились, про час і місце слухання справи сповіщені, причини неявки суду не повідомили.

Суд вивчив матеріали по справі і встановив наступне:

12 березня 2007 року Відкрите Акціонерне товариство ” ОСОБА_1 Аваль” (нині ПАТ “ОСОБА_1 Аваль”) і ОСОБА_2 уклали кредитний договір N 014/0036/82/71365, за умовами якого ОСОБА_1 надав, а ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 93840 дол.США. Відповідно до умов договору кредит надався терміном до 12 березня 2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,75 % річних.

Повернення кредитних коштів та сплату відсотків за користування кредитом належало здійснювати до 15 числа кожного місяця шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань відповідно до графіку, додаток до договору N 1. В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором N 14/0036/82/71365 від 12 березня 2007 року між Банком і ОСОБА_4, між банком і ОСОБА_3 були укладені договори поруки, за умовами яких поручителі зобов’язались відповідати за виконання позичальником усіх зобов’язань перед кредитором у повному обсязі. 14 березня 2007 року між Банком і ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 укладено договір іпотеки в забезпечення вимог банку за кредитним договором N 014/0036/82/71365. За умовами договору іпотеки ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 передали, а ОСОБА_1 прийняв в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 і Петрова в м. Одесі.

Банк стверджує, що свої зобов’язання щодо видачі кредитних коштів виконав у повному обсязі і посилається на заяву ОСОБА_2 на видачу готівки від 16.03.2007 року. У зв’язку з тим, що позичальник свої зобов’язання не виконує належним чином і не повертає кредитні кошти і не сплачує відсотки за користування кредитом в розмірі і в строки, визначені договором, утворилась заборгованість станом на 29.10.2013 року на загальну суму 133343,17 дол.США (що на той період дорівнювало 1065811,97 грн), де заборгованість за кредитом 79363,56 дол.США (або 626359,94 грн), заборгованість по відсоткам 19249,13 дол.США (або 153858,3 грн), пеня за прострочення кредиту та відсотків -35730,48 дол.США (або 285593,73 грн). Відповідачі досудову вимогу банку залишили без уваги, тому банк звернувся до суду з цим позовом.

На обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилався на такі докази: кредитний договір N 14/0036/82/71365 від 12 березня 2007 року з графіком погашення кредиту, розрахунок заборгованості за договором кредиту, договори поруки, заяву позичальника на видачу готівки, квитанції на судові витрати, статутні документи Банку, копії громадянських паспортів відповідачів.

В минулих судових засіданнях представник відповідача ОСОБА_2 не визнаючи позов, стверджував, що грошові кошти від банку ОСОБА_2 не отримував, а заяву на видачу готівки не підписував. Ухвалою суду від 09.09.2014 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про призначення по справі почеркознавчої експертизи з питання – підпис на заяві про видачу готівки від 16.03.2007 року вчинено відповідачем чи іншою особою. У зв’язку з тим, що банк не надав на вимогу суду перший примірник заяви на видачу готівки, на дослідження експертам була надана копія документу. Висновком експерта N 2300 від 24.07.2015 року визнано підпис від імені ОСОБА_2, зображення якого міститься у наданій на експертизу копії заяви на видачу готівки N R36/512-49 від 16.03.2007 року визнано непридатним для почеркознавчого дослідження.

Як вбачається з позову, умов кредитного договору, графіку погашення кредиту і розрахунку заборгованості за спірним договором банк зобов’язався видати позичальнику 93840 дол.США, а в заяві на видачу готівки зазначена сума 92000 дол.США. У зв’язку з неявками представника позивача до судових засідань усунути зазначені розбіжності не є можливим. В позові відсутні пояснення щодо вимог про стягнення з відповідачів пені за порушення договірних зобов’язань за останні три роки до моменту звернення з цим позовом до суду. Крім того, з договору про внесення змін до договору іпотеки від 10.09.2010 року вбачається, що до кредитного договору N 014/0036/82/71365 від 12.03.2007 року банк і позичальник ОСОБА_2 10.09.2010 року уклали додаткову угоду N 2, за умовами якої строк дії договору кредиту продовжено до 2027 року, але ця додаткова угода N 2 до кредитного договору позивачем до суду не надана.

При вищенаведених обставинах суд дійшов висновку, що позовні вимоги банку не підлягають задоволенню з підстав їх недоведеності. Відповідно до положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Суд вважає, що ОСОБА_1 не надав безперечних доказів виконання зобов’язань за кредитним договором N 014/0036/82/71365 щодо видачі ОСОБА_4 кредитних коштів в сумі 93840 дол.США. Суд також приймає до уваги, що ухвалою Київського райсуду м. Одеси від 26.04.2013 року аналогічний позов банку до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором кредиту залишено без розгляду з підстав невиконання ухвали суду про витребування доказів і неявки позивача до судових засідань.

Щодо вимог ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим.

Відносини, пов’язані з порукою, врегульовано нормами § 3 гл. 49 розд.І кн. 5 ЦК. Відповідно до положень ст. 553 ЦК, порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Умовами договору поруки від 12.03.2007 року, укладеним між банком і ОСОБА_4 передбачено, що договір діє до повного виконання боргових зобов’язань за кредитним договором (п. 4.1). Верховний Суд України неодноразово висловлювався свою позицію з цього питання (постанови від: 21 травня 2012 р. у справах: N 6-48цс11, N 6-68цс11; 23травня 2012 р. у справі N 6-33цс12; 18 липня2012 р. у справі N 6-78цс12).

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК строком є певний період у часі, зі сплином якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК). Таким чином, умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки.

ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” звернувся до суду з вимогами про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором відповідно до положень ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК – договором кредиту встановлений обов’язок позичальника повертати кредитні кошти частинами, позичальник з лютого місяця 2012 року не вносить банку чергові платежі ні на погашення кредиту, ні на сплату відсотків. Відповідно до умов договору кредиту і вимог закону в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Виходячи з положень другого реченняч. 4ст. 559 ЦК, вимогадо поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договоромповиннабути пред’явленау судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2ст. 1050 ЦК, або із дня настання строку виконання основного зобов’язання (у разі, якщо кредит має бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само яксплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов’язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Цей правовий висновок зроблений Верховним Судом України за результатами розгляду справи N 6-53цс14,предметом якої був спір про стягнення заборгованості за кредитним договором (постанова від 17вересня 2014 р.).

У даному випадку позичальник останній платіж на виконання умов договору кредиту зробив 30.01.2012 року, строк погашення чергового платежу 15.02.2012 року, вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником (позичальником) зобов’язання за договором кредиту повинна бути пред’явлена упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням – тобто до 15.08.2012 року, позов банком пред’явлено в 2013 році (досудова вимога банку до позову не додана). З огляду на викладене, зустрічний позов про визнання договору поруки припиненим суд вважає таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Публічному Акціонерному товариству “ОСОБА_1 Аваль відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_1 Аваль”, третя особа ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим задовольнити.

Визнати припиненим договір поруки N 014/0036/74/71365-2, укладений 12 березня 2007 року між Публічним Акціонерним товариством “ОСОБА_1 Аваль” і ОСОБА_4.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Одеської області через Київський райсуд м. Одеси протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: Калашнікова О.І.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *